Аудіогід
Ви́дра річкова́ — довжина тіла 60-90 см., хвоста 25-55 см., вагою 7-14 кг. Голова відносно невелика, поступово переходить у товсту довгу шию. Тіло видовжене, на дуже коротких ногах, а пальці передніх і задніх кінцівок сполучені між собою шкірними перетинками.
Забарвлення тіла видри – хутро одноманітне, блискуче темно-буре або каштаново-буре, лише ясніше на нижньому боці тіла і темніше на голові, хвіст ширший та вкритий коротеньким волосяним покривом одноманітного темно-бурого кольору.
Поширений вид майже по всій Україні. В Карпатах та на території національного природного парку «Синевир» найчастіше зустрічається на улюблених ділянках річки Теребля та їх приток Вільшанка, Квасовець, Сухар, Мала і Велика Гропа, Кантина від 440 до 850 м.н.р.м. з великою кількістю заводей з заростями чагарників верби, вільхи, крутими і підмитими водою берегів, а також штучно створені рибних басейнах (рибники), озерах, ставках та Теребле-Ріцькому водосховищі і плотині ур. Чорна Ріка, з прісноводною течією гірських потоків. Заселення видри водойм пов’язане у першу чергу з наявністю в них великої кормової бази, тобто різних видів риб. Місця поселення підбирає у вигляді печери під берегом, хмизом, а також влаштовує постійну нору нижче рівня води з коротким входом до просторової гніздової камери, що з’єднана з поверхнею землі одним або двома вузькими ходами, що потайно відкриваються досить віддалено десь у гущавині куща, між брилами каміння, або серед коренів дерева.
Парування головним чином проходить в лютому-березні, однак, можливе і в інший час року. Тривалість вагітності точно не відома, але вважають, що вона становить 61-63 доби, самка народжує від 2 до 4-х малят, вони народжуються в квітні-червні, вагою до 100 г., зрячими становляться після 5-ти тижнів, а вже у 6 тижнів починають самостійно плавати. Самка годує молоком до 8 тижнів, а у 8-9 місяців ведуть самостійне життя.
Статевої зрілості видра річкова досягає на 2-3 році життя, живе 10-15(20) років, напівводна тварина, чудово пристосована до життя в водному середовищі, добре плаває і пірнає навіть на глибину до 20 м., однак на суші почуває себе менш впевненою і захищеною, рухається порівняно незграбно та повільно. Активна протягом всього року і має нічний та сутінковий характер мисливця за рибою, однак, крім риби в раціоні видри можуть бути раки, жаби, щурі, водоплавні птахи, загальна частка земноводних в кормі становить від 10 до майже 30%. Добовий раціон близько 1-2 кг.
В пошуках корму може мандрувати на досить великі відстані по суходолу уздовж течії річки та переходити на побічні притоки-струмки. Загальна площа індивідуальної території-ділянки може складатися від 4-12 до 300 га., в залежності від наявності кормової бази, тобто риби.
Природні вороги можуть бути – вовк, лисиця та бродячі собаки.
Видра річкова занесена до Національного Червоного списку (2021), та включено до Європейського Червоного списку (1991), тварини, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, Бернської конвенції додатку ІІ, Вашінгтонської конвенції (CITES) додатку І, а також до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи.
Загальна чисельність Видри річкової на території національного природного парку «Синевир» за багаторічними спостереженнями та щорічною інвентаризацією дикої фауни становить від 34 до 41 особин.
