Лінія Арпада

Вітаємо вас в НПП «Синевир». Ви знаходитесь біля історичного місця – оборонної лінії Арпада, яка є мовчазним свідком подій Другої світової війни.

Лінія Арпада військово-оборонна система німецької армії та її союзників (Угорщина), яка укріплена потужними інженерними спорудами, створена вздовж старого державного кордону, який простягався через весь Карпатський хребет довжиною понад 600 км з 30 вузлами ешелонованої оборони вглиб на 100-120 км. Лінія Арпада не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони. Завданням було побудувати ефективну лінію оборони для утримання наступу радянських військ, з мінімальними затратами в найкоротші терміни.

Проти наступу Червоної армії у Другій світовій війні угорці мали три встановлені лінії: позицію Гуньяді, побудовану з ланцюга локальних баз у передгір'ях Карпат, позицію Сент-Ласло, яка була скоріше позначена, але не побудована на перевалах і лінія Арпада, побудована в долинах, що прямують до внутрішньої частини Угорщини. Головним завданням передового поясу оборони, позиції Гуньяді за 30-40 кілометрів від угорського кордону, було уповільнити наступ радянських військ і змусити їх розосередитися. Позиція Гуньяді складалася з опорних пунктів - табірних укріплень, побудованих у напрямку очікуваних операцій наступу. Вони перекрили дороги і долини. Проміжна оборонна смуга лінія Св. Ласло була частково споруджена протягом останніх тижнів. Дороги та проходи через високі гори вони перекрили невеликими опорними пунктами, вогневими позиціями та кулеметними точками. Його основне завдання — змусити ворога багаторазово розсіюватися та організовувати наступ безпосередньо перед лінією Арпада.

Оборонна лінія включала в себе низку укріплень, таких як доти, дзоти, траншеї, мінні поля та інші військові споруди. Основна мета Лінії Арпада полягала в стримуванні наступу і забезпеченні безпеки стратегічно важливих територій Карпат. Укріплення розташовувалися вздовж природних бар’єрів, таких як річки та гірські перевали, що значно ускладнювало просування противника.

Село Синевир було одним з важливих пунктів Лінії Арпада завдяки своєму стратегічному розташуванню в Карпатах. Будівництво укріплень у цьому районі здійснювалося з урахуванням складного гірського рельєфу та густих лісів, що створювало додаткові перешкоди для наступаючих сил.

Будівництво лінії почалося у 1939 р. Військовополонені за наказом угорських окупантів, приступили до будівництва військово-оборонної системи. Вона пролягала вздовж державного кордону, який тоді простягався через весь Карпатський хребет. Будівництво потужних інженерних споруд тривало до 1943 р., а названа оборонна система в честь князя Арпада, який у 889 році об'єднав угорські племена і заснував угорську державу.

Бетонні укриття заглиблювалися якомога глибше під землю, щоб бути добре замаскованим. При будівництві бетонних укріплень роботи мали виконуватися в певній послідовності, як для забезпечення безперервності, так і для дотримання особливих вимог до міцності. Найважливішою вимогою було те, що бетонний блок, з якого складається конструкція, повинен бути монолітним (одним тілом), чого можна було досягти тільки в тому випадку, якщо бетонування проводилося за один цикл. Тому пiд час заливки бетонної конструкції не допускалося перевищення часу затвердіння, інакше шари не скрiплювалися б і існував ризик розриву по поверхнях з меншою міцністю при влученні снаряда.

На примусові роботи забирали євреїв, не придатних до військової служби, циган, представникiв етнiчних меншин, комуністів та неугодних для режиму. Вони будували вогневi позиції, бункери, ремонтували дороги, змiцнювали укріплення, встановлювали дротяні загородження, танковi пастки і міни на фронті. Пiсля призову їм спочатку видавали військову форму, але згодом вони все частіше були змушені носити власний цивiльний одяг або працювати в утилітарному обмундируванні, а пайки були мізерними.

Оскільки, метод побудови лінії Арпада вимагає повного узгодження з місцевістю і не має стандартного планування, то кожне укріплення є унікальним. Цей факт говорить про ефективність лінії, адже таким чином не виникає єдиної методології для враження всіх укріплень.

На території Хустського напрямку бої не проходили, тому що Червона армія була непогано обізнана з оборонною системою цього регіону і, вибравши правильний тактичний хід, наступала в інших напрямках. Тому цілий ряд сіл: Син. Поляна, Синевир, Негровець, Колочава – визволені 23 жовтня 1944 року. Майже всі укріплення були залишені замінованими і саперам довелося добре попрацювати, щоб розмінувати їx. Однак без жертв серед місцевого населення не обійшлось. На мінах підірвалось і загинуло 6 чоловік, мешканців Тереблянської долини.

Історико-пізнавальний туристичний маршрут, що має назву «Лінія Арпада» проходить у підніжжі гори Кам'янка (1578 м) в урочищі Газуба на висоті від 800 до 820 м. н. р.м. Протяжність маршруту 1,5 км. Стежка проходить середньовіковим та пристигаючим смерековим лісом, де в домішку є бук, ялиця. Підлісок складається з кущів ліщини, смородини альпійської, аґрусу, бука та жимолості татарської. Є вовче лико, горобина та спірея. Трав'янистий покрив майже відсутній через високу повноту лісу, однак на узліссі, понад потічком, є весняні квіти, проліска дволиста, білоцвіт, анемона дібровна, зуб'яниця залозиста, злаки, 2 види мати-мачухи, тощо.

На маршруті можна зустріти саламандру, ящірку прудку, ропуху, в потічку тритона та голавля, мишовидні гризуни, кутору малу. Копитні та інші види великих диких тварин зустрічаються рідко, оскільки маршрут знаходиться близько біля дороги Хуст-Синевирське озеро, де проходить інтенсивний рух транспорту. Однак, можна зустріти сліди козулі, оленя та зайця русака.

Лінія Арпада – це не просто воєнна споруда. Це пам’ятка про трагічні події минулого, про силу людського духу та витривалість. Дякуємо, що відкриваєте сторінки минулого разом з нами. До нових зустрічей у Національному природному парку «Синевир».