Для того, щоб конкретні ділянки пралісів потрапили до списку ЮНЕСКО, потрібна непроста і тривала праця науковців. 7 липня 2017 року у польському місті Кракові на 41-му засіданні Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО букові праліси Національного природного парку "Синевир" включені до Всесвітньої спадщини. Що ж цьому передувало?
У 2007 році у парку "Синевир" розпочали камеральні та польові роботи з набору площ ділянок старовікових природних лісів. Необхідно було вивчити чимало документів, зокрема архівних. Досліджували матеріали 1948-2001 років а також матеріали наукових праць часів Чехословацької республіки (до 1940 року).
Уся робота тривала у рамках українсько-голландського проєкту "Праліси Закарпаття (Україна) як ядрові зони пан’європейської екологічної мережі" (ВВІ – МАТРА 2006-2007) за підтримки Голландського королівського товариства охорони природи.
Згідно з цим проєктом, роботи з визначення пралісових ділянок, відповідно до міжнародних вимог Природної спадщини, проводились на території Національного природного парку "Синевир" до 2010 року на основі архівних документів (картографічних матеріалів і таксаційних описів 1948-2001 рр.), а також частково матеріалів, збережених з часів Чехословацької республіки (до 1940 р).
© FZS_USPB_Kantsyrenko
Також в рамках проєкту Всесвітнього фонду природи WWF в Україні, за Дунайсько-Карпатською програмою, у 2016 році було проведено ідентифікацію старовікових лісів та пралісів на території Національного природного парку "Синевир".
Міжнародні делегації природоохоронних установ та Міжнародні експерти від ЮНЕСКО підтвердили наявність букових пралісів на території Національного природного парку "Синевир", їх натуральність та універсальну цінність. Це своєю чергою стало підставою для ухвалення остаточного рішення про отримання статусу Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Відтак підготовлено номінаційне досьє щодо пралісів та давніх лісів Національного природного парку "Синевир" площею 2865,04 га та з буферною зоною 1091 га.