Про парк

Історія

У 2008 році озеро Синевир увійшло до списку переможців загальнонаціоної акції "7 чудес України", започаткованої Фондом "Рідна країна". Ця акція стала одним із найрезонансніших та найуспішніших проєктів із популяризації внутрішнього туризму за більш ніж 20 років української незалежності. Яким же був шлях створення на базі цієї перлини національного парку?

1974 року було організовано ландшафтний заказник державного значення площею 960 гектарів. Його метою було саме збереження озера Синевир як унікального творіння природи.

Ще за два роки до того, у 1972 році, у Синевирському лісництві на базі водосховища, утвореного греблею на Чорній ріці, виділили іхтіологічний заказник місцевого значення "Кантина" площею 25 га. У водосховищі водилося багато форелі, харіуса, головня та інших видів риб. Однак з часом воно замулилося внаслідок трелювання деревини потужними трелювальними тракторами по гірських потоках, а гребля в 1998 році зруйнувалася катастрофічним паводком, тож функції іхтіологічного заказника були втрачені.

У 1980 році був організований гідрологічно-ботанічний заказник загальнодержавного значення – Негровецьке сфагнове болото Глуханя площею 17 га.

У 1983 році в Остріцькому лісництві організували лісовий заказник загальнодержавного значення "Кам’янка" площею 328 га, на схилах якого є кам’яні розсипи та зарості сосни гірської і вільхи зеленої.

У 1984 році в Синевирському лісництві був виділений гідрологічний заказник місцевого значення "Озірце" площею 322,2 га. Центром його стало озеро Озірце, яке має площу близько 1 га.

Остаточно парк отримав статус національного 5 січня 1989 року. На момент створення площа парку становила 40 400 га. У 2019 році, відповідно до указу Президента України, площу парку розширили ще на 377 гектарів.

Функціональне зонування

Для того, щоб зберігати в природних умовах увесь генофонд рослинного і тваринного світу і насамперед рідкісні та реліктові види, парк поділено на чотири функціональні зони.

  1. Заповідна зона. Вона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, її режим відповідає режиму природних заповідників. Основними завданнями заповідної зони є збереження природних комплексів та об’єктів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань. До заповідної зони входить територія Чорноріцького природоохоронного науково-дослідного відділення (ПНДВ) та сфагнове оліготрофне болото Глуханя Негровецького ПНДВ. Загальна площа заповідної зони в Національному природному парку "Синевир" становить 5840 га або 17% площі постійного користування парку.

    На території заповідної зони заборонена будь-яка господарська чи інша діяльність, яка може порушити природний розвиток процесів та явищ або створити загрозу шкідливого впливу на природні комплекси та об’єкти.

  2. Зона регульованої рекреації. У її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення, огляд особливо мальовничих та пам’ятних місць. Тут дозволяється влаштовувати і обладнувати туристичні маршрути та екологічні стежки. Забороняються рубки лісу головного користування, суцільні санітарні рубки, мисливство чи інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони. Зона регульованої рекреації в Національному природному парку "Синевир" займає площу 21377 га або 62% території парку.
  3. Зона стаціонарної рекреації. Ця територія призначена для розміщення мотелів, готелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку. Площа цієї зони у Національному природному парку "Синевир" становить близько 8 га.
  4. Господарська зона. У її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, розташовані населені пункти, землі інших землекористувачів та землевласників. Площа господарської зони постійного користування нашого парку становить 7 390 га або 21%.

Куди входить парк

Світова спадщина ЮНЕСКО
Букові праліси площею 2865 гектарів внесені до Списку світової природної спадщини

Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя
Синевирське озеро площею 29 гектарів, згідно із Рамсарською конвенцією, визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення.