Історико-культурні об’єкти

Церква Святого Духа в селі Колочава

Найдавнішим храмом в Національному природному парку "Синевир", що зберігся до сьогодні, є Церква Святого Духа в селі Колочава. Напис на перекладині цієї споруди свідчить, що вона зведена в 1795 році. Це тридільна церква з двох зрубів, досконала в пропорціях, головні об’єми збалансовані горизонтально і вертикально. Вежа споруди завершена бароковим ансамблем – гранчастою банею з дахом та кулястими главками, дах ґонтовий.

У період Радянського Союзу в церкві Святого Духа був створений музей атеїзму. З набуттям Україною незалежності тут створена церква-музей. Старі церковні книги, документи, ікони – все це представлено для огляду, проте найбільш цікавим експонатом є сама церква, вік якої перевищує два століття.

Церква святого Михайла в селі Негровець

Дерев'яна церква святого Михайла в селі Негровець побудована в 1818 році на невеликому пагорбі. Ця споруда має тесані колоди зрубів, ґонтові дахи, стрічку піддашшя, квадратну вежу з аркадою верхніх голосниць, вкрита чотирисхилим шатром, з якого тягнеться високий шпиль. Форми храму гармонійно збалансовані. Поряд з церквою збереглася й дерев’яна дзвіниця – двоярусна каркасна споруда, яка характерна для більшості дерев’яних дзвіниць регіону Національного природного парку "Синевир".

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Синевирська Поляна

У селі Синевирська Поляна збереглася дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка датується 1817 роком. Споруда розташована на висоті близько 900 метрів над рівнем моря.

Храм споруджений у бароковому стилі. Вежа складається з гранчастої бані, глухого ліхтаря і главки над ним. У 20-х роках ХХ ст. дах і фасад церкви повністю перекрили бляхою, заховавши під нею дерево. Біля церкви також збереглася дерев’яна двоярусна дзвіниця з декоративним куполом.

Дерев'яна гребля на Чорній ріці

Саме тут до аномальної повені 1998 року діяв унікальний Музей лісу і сплаву.

Дерев'яну греблю побудували ще в XIX столітті. За допомогою неї транспортували деревину з віддаленого урочища. Її заготовляли у великих кількостях, формували з неї бокори (плоти) і сплавляли Чорною Рікою в річку Тереблю і до Тиси. Цю важку і ризиковану працю виконували сміливі горяни – бокораші (плотогони). На жаль, багато з них гинуло під час сплаву.

Ще навіть у 50-х роках минулого століття ліс з Чорної Ріки транспортували способом сплаву. Втім, невдовзі перейшли на лісовози.
А на греблі в урочищі Чорна Ріка вирішили створити музей. У 1973 році цей унікальний гідротехнічний об'єкт детально обстежили фахівці, а невдовзі і реставрували. Із 1976 року до греблі пристосували надбудови, в яких розмістився єдиний в Європі музей лісосплаву.

Експозиція музею складалася з численних експонатів, серед яких особливу увагу привертали знаряддя праці, самобутній одяг лісорубів і бокорашів, макети бокорів, фотографії людей, які тут трудилися. Та найбільш цінним експонатом була сама гребля, яка, перегородивши річку, утворювала водну гладь.

На превеликий жаль, аномальна повінь, що пронеслася Чорною Рікою у 1998 році, забрала з собою дві третини приміщення музею – надводну його частину. Напередодні сторож та студенти, які відпочивали на тутешній базі, бачили, що є загроза руйнування музею. Вони врятувати експонати, однак "серце" музею – греблю, врятувати не вдалося.

Її довжина становила 80 м, а ширина — 5,5 м. Висота 3,5 м і ще 3,5 м було закладено по обидва боки каменями дерев'яного фундаменту на дні річки. Споруду підпирали дві основні опори, побудовані, як і сама гребля, за принципом скрині, тобто коробки з горизонтально викладених колод, засипаних каменями. Водоймище, що утворилося внаслідок загати річки, сягало в довжину 2 км, а в ширину – близько 300 м. Воно могло забезпечити одночасний сплав 4 бокорів.

Починаючи із 2018 року, на греблі триває реконструкція. Експозицію музею тим часом можна переглянути у візит-центрі Національного природного парку.

Музей просто неба "Старе село"

У музеї "Старе село" у Колочаві відтворено село стародавньої Верховини з автентичних експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У музеї представлені пам'ятки культури різних часів і різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, теслі, шевці).

Будинки горян початку XX століття невеликі, побудовані з деревини, дахи покриті дранкою. Замість підлоги – глиняний настил.

Стародавні речі, починаючи від дерев'яного посуду ручної роботи і закінчуючи кроснами, веретенами тощо – усе це можна побачити в будиночках музею.

Колочава об'єднує культуру гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців, євреїв, чехів і словаків, про що також свідчать різні експонати, зокрема національний одяг.