Національний природний парк «Синевир» створено (1989 р.) з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів, комплексів і об’єктів, які мають особливу освітню, наукову, рекреаційну та естетичну цінність в межах різних висотних поясів від 440 до 1719 м.н.р.м. загальною площею 43081.8 га. в тому числі вкриті лісом 31746.1 га. та розташований в центрі південного макросхилу Українських Карпат.
НПП «Синевир» в 2001 році вперше долучився до Договірної системи створення Смарагдової мережі Європи та став членом партнерства (2006 р.) Договірними сторонами Бернської конвенції, що географічно комплементарна мережі Європейського Союзу NATURA 2000. У 2013 році став одним із об’єктів ПЗФ України номінантом у кандидати, а в 2017 році його включено та став постійним членом Смарагдової мережі Європи.
Метою створення Смарагдової мережі Європи є охорона і збереження природних оселищ та природної флори і фауни. Об’єкти в межах Смарагдової мережі Європи разом із територіями NATURA 2000 становлять ядро Загальноєвропейської екологічної мережі, яка також підтримується Бернською конвенцією та виконує її вимоги, а території – комплекси та об’єкти, що підлягають особливій охороні і збереження відповідають територіям особливого природоохоронного значення.
Одним із завдань НПП «Синевир» є проведення комплексних наукових досліджень і моніторингу за станом навколишнього природного середовища в ході виконання яких можна виявити та визначити особливо цінні природні об’єкти живої і не живої природи. Природні середовища існування та його біологічне і ландшафтне різноманіття, яке має важливе наукове, екологічне значення в регіональному, національному та міжнародному значенні статусу охорони, які знаходяться під загрозою зникнення в Європі, що потребують впровадження спеціальних заходів на їх збереження та охорону.
На території парку обліковано 6 типів природних середовищ існування відповідно до Бернської конвенції (1996 р.) за Резолюцією №4 розподілені на 21 підтип та 19 комплексів середовищ, що входять до угрупувань та оселищ рослин, тварин які знаходяться під загрозою зникнення в Європі. Нараховується 1966 видів рослин та 1725 видів тварин із них рідкісних 133 види рослин і 28 видів тварин, ендемічних видів рослин 43, тварин 308 в тому числі хребетних 8, зникаючих видів тварин 4. Крім того, нараховується 61 об’єкт особливої охорони і збереження, 10 наукових полігонів, 22 постійні пробні площадки, 20 тимчасові пробні площадки, 10 наукових облікових маршрутів.
Особливо цінними природними об’єктами НПП «Синевир» являються заповідні території 6414.8 га., букові праліси, що включені до Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО 2865.04 га., водно-болотні угіддя Міжнародного значення за Рамсарською конвенцією (1971) як середовище існування водоплавних птахів озеро Синевир 29.0 га., охоронні зони рідкісних видів рослин і тварин 914.8 га., незаймані ділянки дикої природи 3030.0 га., водні артерії річки Теребля з її притоками протяжністю 426 км., оліготрофні сфагнові болота 20.5 га., мінеральні джерела 5 шт., релікти деревних порід Юрського періоду мезозойської ери та ранньо–гелоценового періоду, геологічний об’єкт – Льодовиковий Кар, природні гідрологічні об’єкти – водоспади. Території ділянок, які є місцями зростання чи знаходження видів рослин і тварин, що занесені до регіональних, національних, міжнародних переліків, угод та конвенцій є чинними, що їх ратифікувала Україна, які мають особливий статус охорони, а також рідкісні рослинні угрупування, що занесені до Зеленої книги України, а саме:
– регіональний червоний список – 98 видів рослин, 109 видів тварин;
– Червона книга України (2021) – 63 види рослин, 92 види тварин;
– Європейський червоний список ( – 3 види рослин, 19 видів тварин;
– Бернська конвенція «Про охорону флори і фауни та природних середовищ існування в Європі» (1979 ) додаток І; ІІ – 8 видів рослин, 130 видів тварин;
– Бонська конвенція «Про збереження мігруючих видів тварин» (1979) – 58 тварин;
– Вашингтонська конвенція (CITES) «Про Міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення» (1973) – 15 видів рослин, 27 видів тварин;
– конвенція «Про охорону біологічного різноманіття» (Ріо-де-Женейро, 1992);
– конвенція «Про захист культурної та природної спадщини» (Париж, 1972);
– Рамкова конвенція «Про захист довкілля та сталий збалансований розвиток Карпатського регіону» (Бухарест, 2003);
– міжнародний союз охорони природи (МСОП) – 1вид рослин, 42 види тварин;
– лісові угрупування, що занесені до Зеленої книги України (2009) – 15 рідкісних рослинних угрупувань;
Крім того, на території НПП «Синевир» створено реабілітаційні центри з метою реабілітації тварин по утриманню їх в напіввільних умовах та умовах неволі, а саме;
– реабілітаційний центр ведмедів бурих – 31 особина;
– реабілітаційний центр хижих птахів – 6-8 особин.
Загальна чисельність видів, що віднесені до Червоних списків та їх переліків на території Парку становлять 188 видів рослин, 374 видів тварин, які мають особливий статус охорони, як такі, що знаходяться під загрозою зникнення в Європі і Світовому масштабі.
Особлива увага звертається в галузі охорони довкілля та сучасних Програм по охороні навколишнього природного середовища, що передбачають і трактують основні принципи збереження особливо цінних природних комплексів, об’єктів та відтворення в них біологічного різноманіття в цілому.
Невід’ємною частиною національного природного парку «Синевир» є не лише збереження природних комплексів ї об’єктів та його біорізноманіття і ландшафтів, але і просвітницька діяльність, що стосується сучасного світогляду громадян. В освітніх закладах (школах) проводяться зустрічі із школярами регіону та студентами вищих навчальних закладів України, щодо минулого та сучасного стану збереження, як природних так і сільвакультурних ландшафтів, а також його біорізноманіття.
Історичне перетворення природних екосистем сучасної території НПП «Синевир» протягом останніх п’яти столітть з часу першого поселення людини, що є збереженими джерелами інформації датовані початком другої половини ХVI ст.
На сьогодні найефективнішим способом збереження біологічного різноманіття природних екосистем – це запровадження спеціальних заходів «Смарагдової мережі», тобто, системи природоохоронних територій, екологічних принципів передбачаючи обмежену, незначну експлуатацію та антропогенне навантаження на природні екосистеми.