Вишивати – це оберігати.
Існує велика кількість традицій та обрядів, у яких вишита сорочка виконує роль оберега. Та найбільше сакралізували вишиванку сучасні українці. Сотні майстрів та майстринь вишивки по всій Україні вишивають сорочки захисникам з лобов’ю і надією, що вишиванки захистять наших воїнів від ворожих куль. А військові одягають їх як духовну броню.
Вишивати – це вірити.
Вишиті сорочки стали символом віри в період радянської окупації спочатку для українців на засланні в таборах, а згодом – і для дисидентів та українства загалом, яке передавало ідею про незалежність з покоління в покоління аж до 1991 року.
Вишивати – це чекати.
Українці вишивають сорочки та чекають на повернення з фронту і полону найдорожчих. Вишивають в очікуванні Перемоги.
Цього року Всесвітній день вишиванки припадає на 18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, а також 18-20 травня – річниця виходу українських захисників із Азовсталі.
Як і торік, ми закликаємо не проводити гучних заходів, утім, зосередитись на внутрішньому розумінні цінності вишитої сорочки як невід’ємної складової нашої культурної спадщини, що єднає українців крізь простір і час.
Світове українство закликаємо до проведення мітингів, маніфестів та ходи з увагою до проблеми повернення українських військовополонених. З учнями 2-Б класу Синевирського ОЗЗСО працівники НПП «Синевир» провели онлайн флешмоб – «Вдягни вишиванку!», мета якого – не соромитися нашого національного коріння.
Тож будьмо горді, що ми – УКРАЇНЦІ!