Птахи (AVES) мають найбільший ареал поширення, що налічує близько 10 тисяч видів, їх можна зустріти від Північного полюсу до Антарктики у будь-яких природних умовах: лісах, степах, безводних пустелях, на океанічних островах, в тундрі, тайзі, а окремі види в Гімалайських горах на висоті понад 7000 метрів.
У фауні України птахів нараховується майже 416 видів а на території НПП «Синевир» 140 із яких до Червоної книги України віднесені 23 види.
Осілими птахами, що постійно перебувають на його території є 43 види.
В процесі історичного розвитку птахи заселяли всі природні середовища, а за способом життя та їх поведінки вони тісно взаємопов’язані з кліматом, кормом та умовами його добування, з умовами гніздування і щільністю заселення та інше. Однак, птахи менш залежні від зовнішніх умов середовища, поширення їх все ж таки обумовлюється особливостями природних умов зовнішнього середовища, найважливішу роль відіграють температурні умови, оскільки вони визначають наявність чи відсутність корму (комах, рослинного. наземного м’ясного, водного).
Довге перебування птахів у відповідних умовах привело до утворення екологічних груп, які відрізняються один від одного за способом життя, зовнішньою і внутрішньою будовою, а саме: водоплавні, болотяно-лучні, відкритих місць, лісові або чагарникові, хижі хоча цей поділ умовний.
Багато птахів великих, середніх, малих розмірів використовують політ. Швидкість польоту від 30 до 60 км/год., а окремі види розвивають швидкість польоту (серпокрильці) до 170 км/год., але на дуже коротку відстань. Наприклад: сокіл-сапсан, переслідуючи здобич, летить з швидкістю близько 65 км/год, а під час падіння на жертву з висоти розвиває швидкість понад 200 км/год.
Для наземних птахів характерне ходіння, біг, а для водоплавних птахів – плавання і пірнання, для лісових – лазіння по гілках тощо. Деякі лісові птахи великих розмірів (глушень, тетерук) не стрибають, а ходять або бігають по землі.
Живлення птахів як і інших тварин визначається ходом життєвих процесів, воно перебуває в тісному взаємозв’язку з біотопічним розмішенням птахів, географічним поширенням, типом розмноження і смертністю, внутрішньовидовою і міжвидовою конкуренцією, з кочівлями і міграціями.
Птахи які знаходять відповідні умови для життя в тій самій місцевості протягом року – є осілими і гніздовими.
Значення птахів у господарській діяльності людини дуже важливе і різноманітне, а особливо для сільського і лісового господарства знищуючи потенційно шкідливих комах і інших тварин які наносять шкоду – мишовидні гризуни та регулюють їх чисельність, а також знищуючи окремих слабких і хворих тварин.
Серед осілих Червонокнижних видів птахів на території Національного природного парку «Синевир», що постійно перебувають нараховується 10 видів, а саме: беркут (Aquila chrysaёtos L. 1758), глушень (глухар) (Tetrao urogallus L. 1758 ), орябок (Tetrastes bonasia L., 1758), сичик-горобець євразійський (Glaucidium passerinum L., 1758), сич волохатий (Aegolius funereus L., 1758), сова довгохвоста (Strix uralensis Pallas 1771), дятел білоспинний (Dendrocopos leucotos Bech, 1802), дятел трипалий (Picoides tridactylus L., 1758), сорокопуд сірий (Lanius excubitor L, 1758), золотомушка червоночуба (Regulus ignicapilla
(Temminck), 1820).
Беркут – рідкісний великих розмірів хижий птах, вагою самка 2,8-4,0 кг., а самці 4,0-5,0 кг., розмах крил 190-227см.
Гніздиться в Карпатах, а на території Національного природного парку «Синевир» на горі Кам’янка і Стримба. Характерні біотопи – ділянки старого лісу, скелясті гори, урвища. Моногам. Гніздо влаштовує на високому старому дереві в основному в прилісових ділянках лісу або на скелі. Діаметр гнізда 1,0-2,0 (3,0) м., висота гнізда 1,5-2,0 (4,0) м. Повна кладка 1-2 брудно-білих яєць (76х57) у березні. Насиджує кладку самиця протягом 40-45 діб. Пташенята знаходяться в гнізді 9-10 тижнів. М’ясоїдний.
Беркут занесений до Червоної книги України, а також до Червоних списків Міжнародних переліків Бернської, Бонської, Вашингтонської (CITES) конвенцій як вид що підлягає особливій охороні та збереженню на території України.
На території парку нараховується дві пари або 4 особини.
Глушень (Глухар) – один з найбільших представників серед інших видів птахів що населяють територію НПП «Синевир» самець вагою 6,5 кг., самка 4,0 кг. Характерні біотопи – приполонинні шпилькові старовікові ліси, праліси на висоті понад 800 м.н.р.м. однак переважно ділянки гірськососнового, зеленовільхового та букового криволісся з чорничниками урочищ Босова – Перехрестя, Сигла, Дарвайка, Явірник, Мала і Велика Гропа, Горб, Чорний Діл, Кичера, Фулейовець, Зелена Яворина, Кам’янка, Руний, Студений, Канч, Горган, Ясиновець. Загальна чисельність нараховує до 200 особин.
Токування Глушня починається з березня і триває до кінця квітня – початку травня. Самці збираються в певних улюблених місцях до 15 і більше особин.
Гніздо на землі будує самка. Діаметр гнізда 20-30 см. висота 10-20 см. В повній кладці може бути 10 яєць (58х41мм). Кладку насиджує самка протягом 21-23 діб. Пташенята живляться переважно дрібними комахами, гусінню, лялечками а дорослі ягодами, насінням і іншими зеленими рослинами, а також зимою в основному їхній корм шпильки сосни.
Вид занесений до Червоної книги України та Червоного списку переліку Бернської конвенції, що підлягає особливій охороні і збереженню.
Орябок – птах трохи більший за голуба, але найдрібніший серед тетерукових, вагою 350-500 г.
Найчастіше зустрічається у букових лісах Вільшанського, Квасовецького та Колочавського природоохоронних науково-дослідних відділеннь Національно природного парку «Синевир». Це типово лісовий мешканець. Характерні біотопи старі шпилькові ліси, букові праліси, рідше мішані ліси.
Токування орябка відрізняється від токування глушня тим, що кожен самець токує біля своєї самки. Гніздо робить у ямці на землі вимощене сухою травою, листям. Діаметр гнізда 12-20 см, висота 4-8 см. кладка яєць в другій половині квітня з 6-14 яєць (41х28мм). Насиджує самка 20-21 добу. Пташенята стають дорослими через 6-7 тижнів. Живиться рослинним і тваринним кормом.
Загальна чисельність нараховує понад 300 особин. Вид занесений до Червоної книги України, що заслуговує на особливу охорону і збереження.
Сичик-горобець євразійський – птах розмірів сови, вагою 55-80г.,розмах крил 30-35 см.
Оселяється в старовікових і пралісах – шпилькових, мішаних та букових лісів на території НПП «Синевир». Птах швидкий і рухливий, полюбляє сидіти на верхівці дерев. Гнізда мостить в дуплах дерев. Повна кладка 4-6 яєць у квітні. Насиджує самка близько 28 діб, а через 5 тижнів пташенята стають дорослими. Живиться мишеподібними гризунами, рідше – дрібними птахами та комахами. Вид не дуже чисельний.
Вид занесений до Червоної книги України та Червоних списків Міжнародних переліків Бернської і Вашінгтонської (CITES) конвенції, підлягає особливій охороні і збереженню.
Сич волохатий – невеликих розмірів сова, вагою 90-200г., розмах крил 52-58 см. Осіло кочовий птах на території НПП «Синевир». Місця перебування і знаходження – гірські старовікові шпилькові, мішані, а також букові праліси, достатньо вологі біотопи. Гнізда влаштовує у дуплах великих дятлів. Одне дупло сич волохатий використовує протягом кількох років. Повна кладка 4-6 яєць у квітні-травні. Насиджує самка 25-31 добу. Пташенята у гнізді перебувають 4-5 тижнів. Статевозрілим стає в однорічному віці. Живиться мишеподібними гризунами, мідицями, дрібними птахами дуже рідко жабами та комахами.
Сич волохатий на території парку є рідкісним і занесений до Червоної книги України та Червоного списку Міжнародних переліків Бернської і Вашінгтонської (CITES) конвенції, потребує особливої охорони і збереження.
Сова довгохвоста – птах великих розмірів вагою 600-1300 г., розмах крила 124-134 см. Осілий на території НПП «Синевир». Характерні біотопи – старовікові і праліси букові, мішані та шпилькові ліси. Гнізда влаштовує у старих гніздах канюків або круків, дуплах старих дерев. Повна кладка 3-4 яєць у квітні. Насиджує самка 27-29 діб. Пташенята стають самостійними через 5-6 тижнів. Вигодовують пташенят обоє батьків. Живиться переважно мишеподібними гризунами, білками і птахами.
Вид занесений до Червоної книги України, Червоних списків Міжнародних переліків Бернської, Вашінгтонської (CITES) конвенції та підлягає особливій охороні і збереження.
Дятел білоспинний – на території Національного природного парку «Синевир» є осілим і кочовим птахом вагою до 100 г.
Оселяється в старих мішаних і листяних лісах, але перевагу надає буковим пралісам. Формування пари і будування дупла, в квітні. Гнізда влаштовує в дуплі. Повна кладка 5-6 яєць у травні. Пташенята вилуплюються в кінці травня – на початку червня. Живиться переважно деревними паразитами (личинками, короїдами), а восени і взимку ягодами, насінням, жолудями, а також буковими горішками. Найчастіше за інших видів дятлів знімає повністю кору зі стовбурів сухих дерев.
Вид занесений до Червоної книги України та Червоних списків Міжнародних переліків Бернської конвенції що заслуговує на особливу охорону і збереження.
Дятел трипалий – вагою біля 65 г. Осілий птах на території НПП «Синевир», що віддає перевагу старовіковим та пралісовим деревостанам шпилькових, а особливо смерекових видам дерев. Однак, тримається лісових ділянок з наявністю суховершинних та ушкоджених на корені дерев. Пара створюється в квітні – на початку травня. Гніздо влаштовує в дуплі. Дупло робить виключно в сухому або гнилому дереві. Повна кладка 3-5 яєць у кінці квітня – на початку травня. Пташенята вилуплюються в середині червня, а залишають гніздо в першій половині липня.
Живиться стовбурними шкідниками та вільноживучими безхребетними – гусінню лускокрилих, перетинчастокрилих, павуками та мурахами.
Вид нечисельний, рідкісний занесений до Червоної книги України та Червоних списків Міжнародних переліків Бернської конвенції, що потребує особливої охорони і збереження.
Сорокопуд сірий – найбільший вид серед сорокопудів вагою 65-75 г. Осіло – кочовий, гніздиться на відкритих місцевостях, заболочених луках з чагарниками, узліссях. На місця гніздування з’являється у березні. Гніздо створює на деревах з гілок, сучків, сухих стебел трави, моху та вимощене пухом пір’я і вовною. Повна кладка 5-6 яєць у кінці квітня – на початку травня. Насиджує переважно самка 14-15 діб. Пташенята залишаються у гнізді близько 3 тижні.
Живиться дрібними хребетними (жабами, ящірками, мишоподібними гризунами), комахами.
Вид занесений до Червоної книги України та Бернської конвенції, що потребує особливої охорони і збереження на території Національного природного парку «Синевир».
Золотомушка червоночуба – одна із найдрібніших птахів на території НПП «Синевир» та орнітофауни України вагою 5-7 г.
На території парку осілий, частково мандрівний птах. Найчастіше зустрічається в листяних лісах, садах. Гніздо влаштовує на гілках дерев. У кладці від 5 до 11 яєць. Насиджує самка 14-16 діб. Пташенята вилітають із гнізда через 2-3 тижні після їх вилуплення із яйця.
Живиться членистоногими, переважно комахами (перетинчастими, двокрилі, жуки, гусінь метеликів).
Золотомушка червоночуба занесена до Червоної книги України та Бернської конвенції що потребує особливої охорони і збереження.
