День Української Державності, що відзначається 15 липня, є відносно новим святом у календарі, проте його значення для розуміння минувшини, сьогодення та ідентичності України важко переоцінити. Це свято символізує тисячолітній шлях українського народу до нинішньої модерної соборної держави, його незламну волю до свободи і самовизначення.
Від витоків Київської Русі до сучасної незалежної України — цей шлях позначений боротьбою, відродженням і неперервною спадкоємністю державотворчих традицій.
Історичні корені Української Державності сягають часів Київської Русі. Це була потужна європейська держава східних слов’ян, яка заклала фундамент для подальшого розвитку української нації. Адже Київська Русь розвивалася саме на українських землях, а її культурна та правова спадщина стала основою для формування української ідентичності.
Після розпаду Київської Русі державницьку традицію продовжило Галицько-Волинське князівство, яке стало важливою опорою української державності в умовах зовнішніх загроз. Згодом, під впливом литовського та польського панування, формувалося Козацька держава — Гетьманщина. Це був унікальний феномен в історії Європи, де козацтво, як військово-політична сила, створило власну державу з виборними гетьманами, розвиненою системою самоврядування та правом.
Незважаючи на втрату незалежності Гетьманщиною у XVIII столітті, ідея власної держави жила в серцях українців. У XIX столітті, під впливом європейських національних рухів, активізувався український національно-визвольний рух, що зрештою призвів до проголошення Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у 1918 році. Акт Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року став символом соборності українських земель та прагнення до єдиної держави.
Українське державотворення спиралося на багатий національний політико-правовий спадок.
Одним із найвизначніших документів є збірник законів Київської Русі, що регулював суспільні відносини та встановлював правові норми.
У часи Козацької держави важливе значення мали Козацькі Літописи, які фіксували історичні події та політичний устрій Гетьманщини. Особливо варто відзначити Конституцію Пилипа Орлика 1710 року. Хоча вона не набула повноцінної юридичної сили, але цей документ є одним із перших конституційних актів у Європі, що окреслював права та обов’язки гетьмана, старшини і всього козацького стану, наголошував на народному суверенітеті. Вона стала візитівкою української політико-правової думки, що, як тепер уже відомо, набагато випередила свій час порівняно з іншими сусідами України.
У період УНР були розроблені та ухвалені важливі закони, які закладали основи демократичної держави, включаючи Конституцію УНР, що гарантувала права і свободи громадян.
Шлях українського державотворення неможливий без видатних особистостей, які присвятили своє життя боротьбі за незалежність. Князь Володимир Великий та Ярослав Мудрий – засновники і розбудовники Київської Русі, які сприяли її розквіту, утвердженню християнства та розвитку правової системи.
Богдан Хмельницький – гетьман України, який очолив національно-визвольну війну проти Речі Посполитої і створив Козацьку державу.
Іван Мазепа – гетьман, який прагнув відродити незалежність Гетьманщини та розірвати залежність від Московії.
Пилип Орлик – гетьман у вигнанні, автор першої української Конституції, яка є свідченням розвиненої політичної думки українців.
Михайло Грушевський -видатний історик, голова Центральної Ради УНР, один з архітекторів української державності початку ХХ століття.
Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич – лідери українського національно-визвольного руху XX століття, які боролися за незалежність України в умовах радянської та нацистської окупації.
В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Василь Стус – дисиденти та правозахисники радянської доби, які, незважаючи на переслідування, відстоювали українську ідентичність та незалежність, прокладаючи шлях до відновлення державності у 1991 році.
Сьогодні, коли Україна знову стоїть перед обличчям повномасштабної агресії, День Української Державності набуває особливого значення. Він нагадує про те, що державність — це не лише територія та влада, а й незламний дух народу, його воля до свободи і готовність захищати свою незалежність. Це свято є нагадуванням і про те, що українці мають давню історичну тяглість у творенні на своїх землях національної держави, за яку десятки поколінь боролися протягом довгих століть і Незалежність якої і сьогодні відстоюють у кривавих боях на фронтах загарбницької російсько-української війни наші сучасники – відважні, сміливі й незламні витязі, які доводять, що українці – народ-родина, народ-військо, армія сміливих і нескорених!
«Борітеся – поборете!» – таку заповідь залишив нам великий пророк і геній українського народу Тарас Шевченко.
Незалежність і право на власну державу мусимо виборювати як на передовій, так у тилу. Тому всі – малі й старі – приносимо велику вдячність насамперед тим українським звитяжцям, котрі на фронті відстоюють Свободу України ціною неймовірних зусиль та жертв, кладучи на вівтар Перемоги найдорожче – життя… Схиляємо голови перед їх героїзмом і віримо у їхню незламність і нашу Перемогу!
