Букові праліси є однією з найцінніших та найстаріших екосистем Європи. В Українських Карпатах вони досягають свого максимального поширення та репрезентативності. Особливе місце серед них займають ділянки, розташовані в межах Національного природного парку “Синевир” (НПП “Синевир”), зокрема у відрогах Гірського масиву Горган. Ці ліси, загальною площею близько 2865,04 га, визнані об’єктом Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО у 2017 році в складі транснаціонального об’єкта “Букові праліси та давні ліси Карпат та інших регіонів Європи”.
Це визнання підтверджує, що ці праліси є найкращим прикладом незайманих помірних лісів, що демонструють постльодовикове поширення бука. Наданий статус засвідчує виняткову універсальну цінність лісів, що збереглися у природному стані, без впливу рубок чи господарських перетворень. Вони становлять еталонний полігон для наукових досліджень природних процесів.
Букові праліси парку представляють повне серійне різноманіття, яке притаманне для Європи та має достатній розмір, щоб підтримувати природні процеси розвитку, необхідні для забезпечення довгострокової екологічної життєздатності лісових екосистем в цілому. Вони довершують спектр букових лісів та додають останні суттєві за площею залишки букових пралісів Українських Карпат, а також репрезентують найбільш завершені й повні екологічні моделі, де відображено процеси, що відбуваються в чистих букових лісостанах за різноманітних природно-кліматичних умов. Це є безцінний генофонд бука лісового та ряду інших видів, що належать до його ареалу.
Букові праліси НПП «Синевир» загальною площею 2 865,04 га та буферною зоною 1 090,94 га, розподілені за 4 кластерними складовими частинами та охоплюють високогір’я урочищ, що є домом для унікального біорізноманіття:
– Стримба – праліси: складова частина 260,65 га, буферна зона 191,14 га;
– Дарвайка – праліси: складова частина 1 588,46 га, буферна зона 312,32 га;
– Квасовець – праліси: складова частина 561,62 га, буферна зона 333,63 га;
– Вільшани – праліси: складова частина 454,31 га, буферна зона 253,85 га.
Вони розміщені на висотах від 600 до 1450 м н.р.м. у межах Гірського масиву Горган, де зустрічається багатоярусність деревостанів різного видового складу та структури з різними стадіями за віковими групами. Вік пралісів набагато перевищує за 300 років, а діаметр дерев, на висоті грудей, сягає 150-170 сантиметрів. Також у сімдесяти відсотків дерев, стовбури вкриті грибами трутовиками, мохами, лишайниками та дуплами.
Рельєф території характеризується чергуванням крутосхилів від 15-20º до 35-47º, вузькими долинами та вододілами, що сприяє формуванню складної мозаїки мікрокліматичних умов і ландшафтних структур.
Клімат території вологий, помірно континентальний, із середньорічною температурою +6,5 °C та річною кількістю опадів до 1100 мм. Ґрунти переважно бурі гірсько-лісові з високим вмістом органічної речовини, що забезпечує сприятливі умови для букової рослинності.
Флора пралісових ділянок парку включає понад 500 видів судинних рослин, серед яких значна кількість ендемічних і рідкісних. Деревостан формують бук лісовий, ялиця біла (Abies alba), явір (Acer pseudoplatanus), ясен звичайний (Fraxinus excelsior).
Підлісок представлений ліщиною звичайною (Corylus avellana), горобиною (Sorbus aucuparia), бересклетом європейським (Euonymus europaeus).
У трав’яному покриві домінують Oxalis acetosella, Dentaria glandulosa, Mercurialis perennis, Luzula luzuloides, Calamagrostis arundinacea.
У флорі наявні види, занесені до Червоної книги України: лілія лісова (Lilium martagon), підсніжник білий (Galanthus nivalis), плаун булавовидний (Lycopodium clavatum).
Фауна букових пралісів вирізняється великою видовою різноманітністю. Серед ссавців тут трапляються бурий ведмідь (Ursus arctos), олень благородний (Cervus elaphus), рись євразійська (Lynx lynx), дика свиня (Sus scrofa), куниця лісова (Martes martes).
З птахів — глушець (Tetrao urogallus), тетерук (Lyrurus tetrix), дятел чорний (Dryocopus martius), сичик-совка (Glaucidium passerinum), підкоришник звичайний (Certhia familiaris), косуля європейська (Capreolus capreolus Linnaeus), свиня дика (Sus scrofa Linnaeus ) та ін.
Серед безхребетних численні види жуків-сапроксилофагів, важливих для розкладання мертвої деревини, що підтримують кругообіг речовин у лісових екосистемах.
Букові праліси НПП «Синевир» є еталоном природних лісових екосистем. Їхні головні функції – регуляція мікроклімату та водного режиму; поглинання вуглекислого газу та формування кисневого балансу; запобігання ерозійним процесам на гірських схилах; збереження генофонду лісових видів, а також формування біотичних зв’язків у межах гірської екосистеми.
Саморегуляційні механізми пралісів забезпечують стабільність біоценозів навіть за умов кліматичних коливань, що робить їх важливою моделлю для вивчення екологічної рівноваги.
Науковці парку спільно з вітчизняними та закордонними установами проводять моніторинг біорізноманіття, фенологічні спостереження, аналіз ґрунтових процесів та вивчення динаміки деревостанів у природних умовах.
Особливістю пралісів є відсутність втручання людини — процеси природного відновлення, динаміки та старіння деревостанів відбуваються саморегульовано, що робить ці ліси надзвичайно цінними для наукових досліджень природних екосистем.
Сьогодні серед основних викликів для пралісів — кліматичні зміни, інвазійні види, туристичне навантаження, поширення шкідників тощо. Утім, НПП «Синевир» у своїй діяльності реалізовує низку заходів, спрямованих на посилення природоохоронного режиму, екологічну просвіту місцевих громад, розроблення програм сталого екотуризму, моніторинг кліматичних впливів та ін.
Також підтримка міжнародних проектів (зокрема «Carpathian Heritage Forests»), співпраця з міжнародними інституціями сприяє інтеграції парку у глобальну систему моніторингу старовікових лісів, що забезпечує підвищення ефективності охорони пралісових ділянок.
Букові праліси Національного природного парку «Синевир» — це унікальна природна лабораторія, де природа діє за власними законами, не порушеними втручанням людини. Вони демонструють високу екологічну стабільність, біологічне різноманіття та естетичну цінність, виступаючи зразком гармонії між природою й часом.
Як частина Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ці ліси мають глобальне значення для науки, екології та культурної спадщини людства. Збереження їх у первісному стані є не лише завданням природоохоронців, а й спільною відповідальністю усіх, хто дбає про майбутнє планети.
