У Національному парку «Полонини» (м. Стащин, Словацька Республіка) відбулася дводенна міжнародна конференція, присвячена моніторингу та управлінню водно-болотними угіддями міжнародного значення в Карпатському регіоні. Захід став важливою платформою для обміну досвідом між фахівцями природоохоронних установ та науковцями Угорщини, України, Словаччини й Румунії.
Конференція проходила в межах реалізації міжнародного проєкту WeVaRe, спрямованого на удосконалення підходів до моніторингу водно-болотних угідь міжнародного значення, посилення транскордонної співпраці та впровадження сучасних інструментів для оцінки стану природних екосистем Карпатського регіону.
Участь у заході взяла делегація Національного природного парку «Синевир» у складі п’яти представників. Делегацію очолив директор НПП «Синевир» Микола Дербак.
Під час конференції представники країн-учасниць проєкту — України, Словаччини та Румунії — представили результати проведеної роботи, основні напрацювання та практичні підходи до моніторингу водно-болотних угідь. Учасники презентували власні методики досліджень, результати спостережень та сучасні інструменти, які використовуються для оцінювання стану водних екосистем.
Від української сторони свої напрацювання представили фахівці Ужгородського національного університету та Національного природного парку «Синевир».
Особливу увагу під час конференції було приділено системі комплексного екологічного моніторингу озера Синевир — одного з найвідоміших природних об’єктів Українських Карпат та водно-болотного угіддя міжнародного значення, включеного до переліку Рамсарської конвенції.
Про реалізацію проєкту та результати проведеної роботи детально розповів Юрій Хланта, заступник начальника наукового відділу НПП «Синевир». Темою виступу в рамках проєкту слугували напрацювання фахівців парку – «Проміжні результати комплексного екологічного моніторингу озера Синевир».
Моніторинг озера Синевир є важливою складовою природоохоронної діяльності НПП «Синевир». Його мета — отримання системних і достовірних даних про стан водної екосистеми, її сезонну та багаторічну динаміку, основні природні процеси, можливі зміни водного балансу, а також вплив природних і антропогенних чинників.
Сучасна система моніторингу базується на поєднанні класичних польових спостережень із сучасними геоінформаційними технологіями, дистанційним зондуванням Землі, інструментальними вимірюваннями та біологічними дослідженнями.
Такий комплексний підхід дозволяє не лише фіксувати зміни, які вже відбулися, а й накопичувати інформацію, необхідну для аналізу причин цих змін та прогнозування подальшого розвитку екосистеми.
Одним із ключових напрямів є спостереження за гідрологічним режимом озера. Фахівці здійснюють регулярний контроль коливань рівня води за допомогою рівнемірних постів, або футштоків. Такі спостереження дають можливість формувати часовий ряд змін рівня води та порівнювати його з метеорологічними умовами, кількістю опадів і сезонними особливостями.
Окрема увага приділяється дослідженню підземного живлення озера. Для гірських водойм цей компонент має особливе значення, адже частина води надходить до озера через підземний стік, зокрема через водопроникні моренні відклади.
Поряд із гідрологічними показниками здійснюється гідрохімічний моніторинг. Регулярний відбір проб води дозволяє оцінювати її температурний режим, прозорість, вміст розчиненого кисню, рівень рН, мінералізацію, концентрацію біогенних елементів та інші характеристики.
Систематичне накопичення таких даних створює основу для оцінки довгострокових змін якості води та виявлення можливих тенденцій у функціонуванні водної екосистеми.
У своєму виступі, Юрій Хланта акцентував увагу присутніх на гідрологічному стані озера, який неможливо оцінювати без урахування погодних і кліматичних факторів.
Саме тому окремою складовою комплексної системи є метеорологічний моніторинг. Під час презентації, Юрій Павлович графічно продемонстрував, як саме фіксуються кількість опадів, температурні максимуми та мінімуми повітря, вологість, швидкість вітру та інші локальні метеорологічні характеристики.
Зіставлення цих показників із динамікою рівня води дає змогу краще зрозуміти механізми формування водного балансу озера.
Особливо важливим це є для аналізу періодів значного підвищення або зниження рівня води, коли необхідно визначити співвідношення між атмосферними опадами, поверхневим і підземним живленням, випаровуванням та стоком.
Також детально розповів про сучасні системи моніторингу, які вже застосовуються в роботі завдяки реалізації проєкту, що дозволяє простежувати зміни площі водного дзеркала, аналізувати стан прибережної території та рослинного покриву, а також виявляти просторові зміни, які складно оцінити лише під час наземних спостережень.
Окреме місце займає батиметричний моніторинг — дослідження підводного рельєфу озера. Ехолотне зондування дає можливість отримувати дані про глибини та будову ложа водойми, на основі яких можуть створюватися тривимірні моделі дна.
Такі дослідження мають практичне значення для оцінки процесів замулення, аналізу морфометричних характеристик водойми та визначення об’єму води.
Усі отримані матеріали можуть об’єднуватися в єдиному ГІС-середовищі. Тут формується система просторових даних, до якої входять межі природоохоронних зон, гідрографічна мережа, точки відбору проб, місця проведення вимірювань, профілі дна, результати польових спостережень та інші дані. Таким чином, ГІС стає своєрідною цифровою основою комплексного моніторингу озера.
Водночас не менш важливою складовою є спостереження за живими компонентами екосистеми. Насамперед це фіто моніторинг, що передбачає дослідження водної та навколоводної рослинності, її видового складу, поширення та динаміки. Особлива увага приділяється видам, які можуть свідчити про зміни умов існування екосистеми, а також рідкісним і охоронюваним видам рослин.
Важливим джерелом інформації є також безпосередні польові спостереження працівників наукового відділу та природоохоронних підрозділів парку.
Сучасні мобільні технології та елементи SMART-патрулювання дозволяють фіксувати місця та характер антропогенного впливу, рекреаційне навантаження, стан окремих природних ділянок та інші важливі параметри.
Головною особливістю системи, яку представили українські учасники конференції, є саме комплексність.
Окремо взяті результати вимірювання рівня води, аналізу її хімічного складу, метеорологічних спостережень чи дослідження біорізноманіття дають лише частину інформації.
Натомість поєднання цих даних дозволяє отримати цілісне уявлення про функціонування озерної екосистеми.
Наприклад, зміни рівня води можна аналізувати одночасно з кількістю опадів, температурою повітря, показниками приток, характеристиками підземного живлення та сезонною динамікою. У результаті формується значно повніша картина причин і механізмів змін водного режиму.
Накопичені дані є важливими для моделювання водного балансу озера Синевир, оцінки сезонних коливань рівня води та прогнозування можливих змін у майбутньому.
Під час конференції учасники з Угорщини, України, Словаччини та Румунії мали можливість порівняти підходи до моніторингу водно-болотних угідь у різних частинах Карпатського регіону.
Такі зустрічі мають особливе значення, адже природні процеси не обмежуються адміністративними чи державними кордонами. Водні екосистеми, гірські басейни, міграційні шляхи тварин та кліматичні процеси потребують узгоджених підходів до спостережень і збереження.
Обмін досвідом у межах WeVaRe сприяє вдосконаленню методик польових досліджень, використанню сучасних цифрових технологій та формуванню спільного інформаційного підходу до оцінки стану водно-болотних угідь міжнародного значення.
Важливою частиною заходу стала презентація досвіду Національного природного парку «Синевир».
Директор НПП «Синевир» Микола Дербак зустрівся з директором Національного парку Полонини Йозефом Воланським, де обмінялися інформацією про свої підпорядковані природоохоронні установи, їх природні комплекси, основні напрями діяльності та результати природоохоронної роботи.
Окрім участі в конференції, директор НПП «Синевир» дав інтерв’ю словацьким засобам масової інформації, розповівши про природні цінності парку, озеро Синевир, його міжнародне значення, наукові дослідження та сучасні підходи до збереження природних екосистем.
Також під час перебування української делегації у Словаччині стала пізнавальна програма, організована словацькими партнерами. Представники національного парку провели для учасників делегації цікаві екскурсії територією природоохоронної установи, під час яких продемонстрували особливості охорони природних комплексів, збереження біорізноманіття та організації туристично-рекреаційної діяльності.
Учасники мали можливість безпосередньо ознайомитися з природними особливостями національного парку, його мальовничими ландшафтами, туристичними маршрутами та об’єктами природної спадщини. Словацькі колеги розповіли про особливості управління територіями природно-заповідного фонду, поєднання природоохоронної роботи з екологічною освітою та розвитком сталого туризму.
Не менш цікавою стала можливість познайомитися з культурно-історичною спадщиною регіону. Партнери показали делегації чимало визначних місць, пов’язаних з історією, традиціями та культурою Словаччини. Такі екскурсії дозволили учасникам краще зрозуміти особливості регіону, його історичне минуле та сучасний підхід до збереження не лише природної, а й культурної спадщини.
Особливе значення мало безпосереднє спілкування з представниками словацького національного парку. Воно дало змогу обмінятися практичним досвідом, обговорити спільні виклики у сфері охорони природи та знайти нові напрями для подальшої співпраці.
Таким чином, участь у конференції WeVaRe стала для представників НПП «Синевир» не лише можливістю представити результати роботи у сфері моніторингу та управління водно-болотними угіддями, а й нагодою перейняти досвід словацьких колег, ознайомитися з природною та культурною спадщиною країни і зміцнити професійні та партнерські зв’язки.
