Що тут росте

Унікальні карпатські букові праліси – головна перлинка рослинного світу "Синевиру". Тут розташовані одразу дві частини світової природної спадщини ЮНЕСКО, які є в Україні. Це – "Дарвайка і Стримба", а також "Квасовець і Вільшани".

Букові праліси "Дарвайки" і "Стримби" є унікальними з погляду збереженості їх верхньої межі, яка тут має виключно природний характер, а також висотного поширення бука – до 1400 м над рівнем моря і вище, адже зазвичай у подібних умовах вона не перевищує 1350 м. Тут бук під впливом лавин та інших кліматичних чинників часто набуває форми "стелюхів".

Окрім лісів, тут є значні площі субальпійських луків, вкритих суцільним килимом чорничників, які невпинно відступають під натиском лісу. Це, власне, і є яскравим прикладом вертикальної експансії бука лісового. Флора і рослинність цих лук, так само, як і букових деревостанів, є характерними для усіх Карпат. Серед типових лісових видів, таких, як ломиніс альпійський, скополія карніолійська, беладона звичайна та ін., зростають 6 ендемічних видів: дзвоники ялицеві, волошки карпатська й мармароська, королиця ротундолиста, жовтець карпатський і смілка сумнівна.

"Квасовець" і "Вільшани" розміщені на західних мегасхилах Полонини Красна Полонинсько-Чорногірського хребта. Тут, від 650 м над рівнем моря і до верхньої межі лісу, бук формує безперервний ліс, в якому подекуди трапляються смереки і ялиці, а бiля верхньої межi лiсу – яворово-букові угруповання. Верхня межа лісу переважно є штучною, хоча місцями вона зберегла свій природний характер і сформована хвойними деревостанами та криволіссям із сосни гірської і душекії зеленої. Флора місцевих букових лісів є доволі бідною і нараховує лише 187 видів вищих судинних рослин.

Загалом флора парку "Синевир" нараховує 890 видів (з них 133 рідкісних), які належать до 392 родів (90 – рідкісних).

Основні площі парку "Синевир" зайняті хвойними, здебільшого ялиновими лісами, які є аналогом тайги і відзначаються досить високою флористичною насиченістю, на відміну від темних букових лісів, де зустрічається досить мала кількість видів.

Також тут можна зустріти полонини, висячі трав’яні болота, а також рідкісні екосистеми на вапнякових відслоненнях. Майже 61 відсоток вкритої лісом площі займає ялиця і смерека. Нижче 1200 м ялиця і смерека ростуть з домішками бука, клена, явора, ясена, а верхня частина гір зайнята чистими ялинниками. Хоч чисті ялицеві насадження і мають високу продуктивність, вони часто піддаються вітровалам і буреломам.

Найпоширенішою серед хвойних порід є смерека європейська, висота сягає 40 метрів. Стовбур гнучкий, повнодеревний, у лісах очищений від сучків. Угруповання смереки місцями суцільні, місцями мозаїчно чергуються з заростями сосни гірської. Смерека росте тут малопродуктивно – у 150-річному віці досягає ледве 15–18 метрів висоти.

Ялівець зростає на всіх вершинах понад 1500 м. Характерними видами тут є ялівець сибірський, ожина, чорниця, брусниця, смерека, баранець звичайний. Вільха зелена росте на північному схилі полонини Красна і поширюється на захід до вершини Менчул. Цікавим куточком національного парку є верхове болото Глуханя, що розташоване на території Негровецького ПОНДВ, і сфагнове оліготрофне болото Замшатка, де зростає низка рідкісних видів.

На річкових терасах ростуть ендемічні та субендемічні види – крем’яник гарний, осот Вальдштейна. На гірських луках відмічені купальниця європейська, траунштейнера куляста, арніка гірська та інші. На скелястих розсипищах поширені перестріч Гербіха, жовтець платанолистий, а на полонинських луках – фіалка триколірна.

Росичка круглолиста (Drosera rotundifolia L) – зростає в національному парку на сфагнових оліготрофних болотах Глуханя і Замшатка та є однією з найцікавіших рослин. Це багаторічна лікарська трав'яниста рослина родини комахоїдних росичкових, заввишки 10-20 см. Листки в розетці з впоперек овальною пластинкою з довгим черешком. Квіткові стебла тонкі, червонуваті, до розцвітання зігнуті на верхівці, потім прямостоячі, в кілька разів довші за листки. Пелюстки білі, лопатеві, 5-6 мм завдовжки, приблизно 3 мм завширшки. Поверхня листків росички покрита численними клейкими залозистими волосками, до яких прилипають комахи та інші дрібні безхребетні. Під дією ферментів, що виділяються, вони розкладаються і засвоюються рослиною.

Журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus) – її плоди є цінним продуктом в харчовій промисловості та народній медицини. Ягода притуплює розвиток мікроорганізмів, мікробів, бактерій. Швидко загоює опіки, загноєні рани. Корисно діє на серцево-судинну систему, перешкоджає утворенню тромбів, каменів у нирках. Застосовують журавлину у разі застудних захворювань, вона корисно впливає на людей з цукровим діабетом. Ягода – це тонізуючий засіб, також запобігає розвитку глаукоми.
Журавлина утворює зарості на сфагнових болотах. На території Національного природного парку "Синевир" зростає на оліготрофних болотах Глуханя і Замшатка, занесена до Червоної книги України.

Лілія лісова (Lilium martagon) – багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду лілія (Lilium) родини лілійних. Лілія лісова – єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані. Занесена до Червоної книги України. На території парку охороняється на околицях водно-болотного угіддя озера Синевир, що відповідає вимогам Рамсарської конвенції і має Міжнародне значення.

Шафран Гейфеля або шафран Гейфелів (Crocus heuffelianus) – багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України. Цінна декоративна культура. Трав'яниста рослина 10-19 см заввишки, геофіт, весняний ефемероїд. Зростає багаточисельними суцільними популяціями на території Національного природного парку "Синевир" у Квасовці, Синевирі, Сухарі, Негрівці, Вільшані, Колочаві.