Річка Теребля бере початок на західному схилі гори Болотняк (висота 1081 м над рівнем моря), на межі з Івано-Франківською областю, й впадає у річку Тиса.

Теребля має звивисте русло, розміщене ближче до західної межі парку, з порівняно короткими правими притоками (Гичовий, Красний, Синевирський, Стенишор, Студений, Білий, Добрянський, Ломовичів, Грабово, Кривий, Щиглянчик, Мерешорський, Копитянський) і більше розвинутими лівими притоками (Слобода, Плашаницький, Розтока, Озерянка, Ясеновець, Негровець, Гирсовець, Сухар, Брадолець, Квасовець, Вільшанка).

На своєму шляху Теребля має різну ширину, яка коливається від 15 до 30 метрів, з характерними глибинами від 0,7 до 1,5 метра, зі швидкістю течії, яка становить 16-18 км/год.

Найбільшою притокою Тереблі є Озерянка (Чорна річка), що має досить крупні власні притоки. Загальна довжина всіх річок і потоків становить близько 423 км.

Водний режим гідрологічної мережі парку суттєво змінюється упродовж року. Характерною особливістю внутрішнього розподілу стоку є наявність повеней протягом більшої частини року, з нестійкою літньо-осінньою меженню (період в році, коли спостерігається найменший рівень води), яка формується талими і дощовими водами. Увесь теплий період року характеризується частими зливовими дощами, внаслідок чого виникають паводки (5 -10 на рік), ерозії та зсуви.

Озеро Синевир

На території Національного природного парку "Синевир" розташоване найбільше в Українських Карпатах озеро Синевир. У межиріччі Тереблі й Ріки на висоті 989 метрів над рівнем моря, озеро Синевир утворилось приблизно 10–11 тисяч років тому через потужний зсув гірських порід з північного схилу гори Красної, які перегородили долину потоку Озірного. Улоговина озера складається із вузьких западин – долин трьох потоків, які і тепер впадають в озеро. У середній частині озера є підводний хребет, який під час зниження рівня води з’являється на поверхні водойми у вигляді невеликого острівця.

Рівень води в озері знижується взимку, підвищується навесні і влітку та знову спадає восени, відповідно до припливів води з потоків у періоди злив та інтенсивного танення снігу. Амплітуда коливань сягає 4,0-7,0 м. Відповідно змінюється площа водного дзеркала від 4,45 до 7,58 га, найбільша глибина від 19 до 23,5 м та об’єм води – від 350 до 460 тис. м куб.

Проточність озера забезпечується Синевирським потоком, що витікає за 350 м на захід від водойми з-під зсуву (обвалу) на 60 м нижче рівня позначки його гребеня. Кількість води, що витікає з озера, функціонально пов’язана з її припливом, тобто озеро є системою, що саморегулюється. Більшу частину року витік переважає над припливом, проте протягом тих нетривалих періодів, коли суттєво переважає приплив води до озера, об’єм води у ньому збільшується настільки, що забезпечує поступове спадання води протягом достатньо тривалого часу. Водночас рівень води не опускається нижче позначки 964 м над рівнем моря (позначка гребеня природної греблі становить 973 м над рівнем моря).

Вода Синевирського озера належить до типу гідрокарбонатно-сульфатних та сульфатно-гідрокарбонатних з мінералізацією 107-186 мг/л.

Навіть улітку температура води в Синевирському озері досить низька. Хоча за сонячної погоди поверхневий шар води нагрівається до 20-22°С, але вже на глибині 2,5 м температура знижується до 13,4° С, на глибині 7,5 м – до 7,8° С, на глибині 17,5 м – до 2,6° С. І влітку, і взимку глибинні шари води в озері мають однаково низьку температуру. Температура води в Синевирському озері влітку характеризується наявністю трьох зон: від поверхні до глибини 5 м середній градієнт її падіння становить 0,66° С/м, від 5 до 10 м – 1,56° С/м і нижче 10 м до дна – 0,18° С/м.

Озірце (Дике Озеро)

Озірце або Дике озеро. Розташоване воно на північно-східному схилі гори Гропа, його площа – 1,2 га, максимальна глибина – 9,5 м. Завдяки розташуванню на висоті 1000 м над рівнем моря, за крутизни схилу 30-35º, воно належить до високогірних озер. Унікальність озера полягає у тому, що воно слугує еталонним взірцем перетворення водойми на верхове болото, яке живиться в основному за рахунок опадів, а також водами талих снігів. Заболочування відбувається від центру до периферії і навпаки. Прибережний плав утворений сфагновими мохами й осоками, а сплавинна середина озера – сфагновими мохами буро-червоного кольору та пригніченими ялинами. Вода озера прозора, має темно-синій колір. Навколо озера зростають смереково-ялицево-букові ліси віком понад 120 років.

Мінеральні джерела

На околиці села Колочава, подолавши дорогу через підвісний міст, можна напитись мінеральної води.

Родовище відоме ще з 1876 року, воно є одним із найбільших на Закарпатті родовищ мінеральних вод та має 4 свердловини і 9 джерел. Особливістю хімічного складу води "Колочава" є високий вміст важливих для організму мікроелементів, зокрема кальцію, магнію, брому. Один літр води містить від 250 до 400 мг кальцію, що становить майже половину добової потреби організму дорослої людини.

Вода "Колочава" допомагає очищенню організму від шлаків, токсинів та сечового піску.

Ще одне унікальне мінеральне джерело б’є поблизу гори Косий Верх. Криниця зроблена таким чином, що вода витікає зсередини дубового дупла. Облаштували джерело ще у 70-х роках минулого століття, а збереглося воно й дотепер у дуже хорошому стані.