Ліси НПП «Синевир» – це один з найважливіших факторів в екологічній рівновазі верхньої частини Тереблянської долини гірського рельєфу, що має виняткову цінність в природоохоронному значенні. Важливість цих лісів з погляду на їх значимість в аспекті водоохоронних, водорегулювальних, ґрунтозахисних, кліматоутворювальних та протиерозійних властивостей, не можна переоцінити тому, що вони регулюють водний режим і збагачують атмосферу киснем, отже, мають важливе життєве та господарське значення для даного регіону. Ліси парку – унікальний природний комплекс біорізноманіття загальною площею 32 997,0 га., що сформувався упродовж багатьох століть і є середовищоутворювальним фактором не лише для даного регіону, але вони впливають і на екологічну ситуацію Українських Карпат та Центральної Європи.
Лісові екосистеми мають велике значення і відповідають основним принципам і завданням зі збереження історично-сформованих природних екосистем, відтворення і ведення на них моніторингу та прогнозування на них різних природних явищ і процесів, збереження просторової, видової різноманітності, цілісності природних об’єктів і комплексів, відтворення генетичного фонду живої природи. Вони зростають у дуже сприятливих географічних (440-1640 м.в.н.р.м.) та екологічних умовах гірських Карпат, Вододільного Хребта, Приводороздільних Горган, тому відзначаються багатою видовою різноманітністю за складом, віковою структурою, за формою та походженням і мають суттєве екологічне, ресурсне та соціальне значення.
Крім, того НПП «Синевир» ставить за мету зберегти не тільки найбільш цінні ділянки природи, а й найменш порушені, зберегти в природному недоторканому стані як найбільше ділянок раритетних лісових комплексів та об’єктів. Ліси парку є найбільшим і основним осередком багатства біорізноманіття (рослинного і тваринного світу), що взаємопов’язані між собою у своєму біологічному циклі розвитку, впливають одне на одного і на навколишнє природне середовище.
Площа вкрита лісами становить 31746,1 га., із них хвойних лісів – 18244,9 га. і листяних – 13138,7 га. та чагарникове криволісся субальпійського поясу -362,5 га., а не вкрита лісовою рослинністю та не лісові ділянки (біополяни, кормові ремізи, кам’яні розсипи – греготи, річки і потічки, лісові автошляхи протипожежного значення), що займають площу 1250,9 га..
Важливою оцінкою лісу є його видовий склад за головними лісоутворюючими деревними хвойними породами такими, як: ялина європейська – Picea abiеs L., ялиця біла – Abies alba L. та їх супутників модрина європейська – Larix deciduas Mill, сосна звичайна – Pinus sylvestris L., а з листяних видів: бук лісовий – Fagus sylvatica L., клен – явір – Acer pseudoplatanus L., клен гостролистий – A. platanoides L., ясен звичайний – Fraxinus excelsior L., та їх супутників в’яз гірський – Ulmus glabra Huds., граб звичайний – Carpinus betuius L., береза повисла – Betula pendula Roth., осика – Populus tremula L., горобина звичайна – Sorbus aucuparia L., а з м’ягколистяних вільха сіра – Alnus іncana L. Дані види приймають участь у формуванні складу та структурі лісостанів і лісових насаджень разом з супутніми та другорядними видами з його віковою структурою, як чисті так і змішані, прості і складні за походженням у відповідності до кліматичних, гідрологічних, типологічних умов в різних висотних поясах за вертикальною зональністю.
Ліси парку вважаються однією з найважливіших природних екосистем, що використовує енергію сонця для продукування біомаси через фотосинтез як основу та постійно триваючий екологічний процес.
Пралісові та старовікові екосистеми мають багатогранне науково-практичне, культурне, еколого-освітнє, рекреаційне та ландшафтно-естетичне значення. Вони не тільки є прикладами природних цінностей, які визнані як Всесвітня природна Спадщина ЮНЕСКО, але також є осередком незмінених людиною природних систем. Крім цього, ці екосистеми є природними лабораторіями та Музеями Природи, які постійно потрібно досліджувати та оберігати. Лише в пралісах збереглися реліктові види порід Юрського періоду мезозойської ери «пам’ятка природи» – Тис ягідний та ранньо-гелоценового періоду «пам’ятка природи» – Сосна кедрова європейська, що віднесені до Червоної книги України.
Загальна площа пралісів двох кластерних компонентів становить 2865,04 га. – 322 ділянки та буферною зоною 1091,0 га., що включені 07.07.2017 р. до спільного Об’єкту Всесвітньої природної Спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи», а інші лісові ділянки являються також пралісами, квазіпралісами на площі 2033,6 га – 186 ділянок, які в майбутньому при їх детальному науковому дослідженні та вивченні і черговому розширенні спільного Об’єкту – пралісів можуть набути Всесвітнього визнання, що є підставою для зарахування і віднесення пралісів і квазіпралісів в цілому до заповідної зони Національного природного парку «Синевир».
З науково-природничого погляду особливо цінними є рештки букових та ялиново-ялицево-букових пралісів, що збереглися на території парку як таких, що відповідають критеріям та статусу пралісам. Вони являються природним скарбом Світового значення або їх ще можна віднести до пралісів – раритетні природні комплекси Європи.
Праліси для природи, а також для людини мають неоціниме значення у зв’язку з тим, що в пралісах відбуваються різні природні процеси, що зумовлюють одних видів відмирати, а інших відновлюватись у своєму процесі розвитку на протязі всього біологічного циклу розвитку пралісових деревостанів – цей процес постійний і незмінний. У пралісах зберігається цінна інформація про історично-географічний розвиток лісової рослинності (ендеміків, реліктів) та життєві процеси тварин післяльодовикового період. Оскільки поновлення дерев проходить виключно природним шляхом без участі людини, тому праліси можна розглядати, як генетичні резервати для господарських лісів.
Праліси є найбільш важливим природним комплексом НПП «Синевир» з наукового підходу до вивчення їх, встановлення історії розвитку рослинного покриву та фауни у післяльодовиковий період та його сучасний стан флори та тваринного світу в чистих, мішаних природних деревостанах. Їх вивчення є необхідною передумовою ведення моніторингу за змінами та факторами, що впливають на розвиток та процеси які супроводжують формування пралісових формацій та асоціацій, оскільки тільки вони можуть служити еталоном для формування біологічно стійких і високопродуктивних природних лісових угрупувань.
Праліси – це своєрідна природна лабораторія під відкритим небом. Саме там можна вивчати закономірності перебігу природних процесів розвитку рослинного і тваринного світу, а також розвитку окремих пралісових деревостанів їх динаміку та структурні особливості. Унікальною особливістю пралісів НПП «Синевир» є їх цінність букових лісів, їх часте зростання за межами загальноприйнятого для Українських Карпат оптимуму поширення чистих бучин в тому числі в приполонинній частині гірських крутих схилів, що переходять у букове криволісся.
