Букові праліси представляють повне серійне різноманіття, яке притаманне для Європи та мають достатній розмір, щоб підтримувати природні процеси розвитку, необхідні для забезпечення довгострокової екологічної життєздатності лісових екосистем в цілому. Вони довершують спектр букових лісів та додають останні суттєві за площею залишки букових пралісів Європи.
Праліси репрезентують найбільш завершені й повні екологічні моделі, де відображено процеси, що відбуваються в чистих букових лісостанах за різноманітних природно-кліматичних умов. Це воістину безцінний генофонд бука лісового та ряду інших видів, що приурочені до його ареалу.
Для розуміння історії та еволюції роду бука лісового, який завдяки своїй поширеності на Європейській території, є глобально важливим – це недоторкані природні комплексні ліси помірної зони, які демонструють його екологічну закономірність, що характерна для ряду різноманітних лісорослинних умов. Вони охоплюють усі висотні пояси від морського узбережжя до верхньої межі лісового поясу і більше того, включають залишки лісових ділянок вздовж зовнішньої межі поширення бука лісового.
Сьогоднішня динаміка формування структури Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО, спільного розширеного об’єкту «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» – це створення повної серійної транснаціональної суходільної ділянки із 94 кластерних частин у 18 країнах Європи для функціонального забезпечення їх охорони і збереження, як унікальної лісової екосистеми, що об’єднує так багато складових частин, що вимагає тісної міжнародної співпраці.
Для визначення площ пралісів ЮНЕСКО, букові лісові ділянки, в тому числі НПП «Синевир», також пройшли певні етапи наукових досліджень та Міжнародної експертної оцінки на їх природне походження об’єкту пралісів: один із перших, що був визнаний 28.06.2007 р. на 31 сесії Комітету Всесвітньої спадщини в місті Крайстчьорч (Нова Зеландія); другий 07.07.2017 р. на 41 засіданні Комітету в місті Краків (Польща); третій 28.07.2021 р. на 44 сесії Комітету в місті Фучжоу (Китай), що становлять на сьогодні загальну площу 127 404, 04 га та буферною зоною 343 399, 86 га.
Серед Європейських країн за площею пралісів Україна займає 1 місце – 28 985,97 га, Румунія 2 місце – 23 982,77 га, Болгарія 3 місце – 10 988,91 га і Словаччина 4 місце – 9 760,00 га.
Серед областей України Закарпаття займає найбільшу площу пралісів, що складаються із 12 кластерних складових частин загальною площею 27 635,67 га, буферною зоною 37 240,68 га, що перевищує навіть окремі країни Карпатського регіону не говорячи про інші країни Європи.
Букові праліси Національного природного парку «Синевир» загальною площею 2 865,04 га та буферною зоною 1 090,94 га розподілені за 4 кластерними складовими частинами:
- Стримба – праліси: складова частина 260,65 га, буферна зона 191,14 га (Колочавського ПНДВ);
- Дарвайка – праліси: складова частина 1 588,46 га, буферна зона 312,32 га, що об’єднані із трьох природоохоронних науково-дослідних відділень (Колочава, Синевир, Остріки);
- Квасовець – праліси: складова частина 561,62 га, буферна зона 333,63 га (Квасовецького ПНДВ);
- Вільшани – праліси: складова частина 454,31 га, буферна зона 253,85 га (Вільшанського ПНДВ).
У пралісах Національного природного парку «Синевир» зустрічаються багатоярусність деревостанів різного видового складу та вікової структури з різними стадіями за віковими групами (ювеніальна, віргініальна, генеративна, субседіальна, сеніальна, постсеніальна) з наявністю в них природного самосіву і підросту, молодняків, середньовікових, пристигаючих, стиглих, а також одиничних давніх і старовікових дерев вік яких набагато перевищує за 300 років, а діаметр на висоті грудей сягає 150-170 см. Вікове різноманіття є важливим показником пралісових деревостанів з наявністю в них широкого спектру параметрів за розмірами (висоти, діаметру та дуже старих дерев). Унікальною особливістю пралісів є те, що вони зростають за різним видовим складом по вертикальній зональності від середнього, верхнього лісового та в зоні субальпійського поясу на схилах різної експозиції та крутизни від 15-20º до 35-47º, а також вони зростають на території Колочавського природоохоронного науково-дослідного відділення за межами загально прийнятого для Українських Карпат оптимуму поширення чистих бучин, що переходять у букове криволісся – 1350 м.в.н.р.м.
У пралісах в незайманих ділянках дикої природи зберігається надзвичайно цінна інформація про історично-географічний розвиток лісової рослинності та фауни-ендеміків (43:308) реліктів (2:2) та загальні життєві процеси тваринного світу після льодовикового періоду.
Цінність пралісів надзвичайно велика для науковців, суспільства, але важливим є і те, що система заповідності таких об’єктів на території НПП «Синевир» гарантує їх збереження для майбутніх поколінь, як стійкого біологічного фонду.
