Про те, як природа лікує пов’язані з війною травми та які природоохоронні ініціативи варто розвивати навіть за таких складних часів, в інтерв’ю «Голосу України» розповідає директор парку, депутат Закарпатської обласної ради Микола ДЕРБАК.
Важкі випробування війною — це й сходинка до нових висот у служінні людям і природі
— Миколо Юрійовичу, на жаль, другий рік триває велика, неспровокована і широкомасштабна війна України із загарбником. Відомо, що очолюваний вами нацпарк увесь цей час сприяє захисникам чим може. Розкажіть про це докладніше…
— В умовах війни моя роль і всього нашого колективу — підтримувати і розвивати ініціативи, спрямовані на захист довкілля, а також якомога більше підтримувати ЗСУ. Втім, зважаючи на важкі воєнні часи, приділяємо особливу увагу роботі з науковцями, екологами і волонтерами безпеці та збереженню видового складу рослин і тварин на території парку.
Окрім того, активно залучаємо громадськість, місцевих жителів до участі в заходах з охорони природи, підтримуємо освітні екологічні ініціативи.
У вирі широкомасштабного вторгнення окупантів наша роль — допомагати українським воїнам, намагатися хоч трохи полегшити життя, забезпечити комфорт і безпеку тим, хто стоїть на передовій.
Ми визначили певні механізми для надання такої допомоги, починаючи від матеріальної підтримки і закінчуючи психологічною. Враховуємо всі аспекти, які можуть полегшити важке життя українських воїнів, щоб вони могли сконцентруватися на своїй місії — захисті країни.
Я активно співпрацюю з військовими підрозділами та допомагаю в забезпеченні їхніх потреб. Разом із колегами-волонтерами створюємо систему логістики для пересилання необхідних ресурсів на передову. Також для воїнів, які повертаються з передової, та їхніх сімей, запровадили безоплатні відвідини цікавих місць, туристичні походи і змістовний відпочинок у парку.
Сподіваюся, наша діяльність може слугувати прикладом того, як природа і людська солідарність можуть об’єднатися в часи важких випробувань. Хотілося б, щоб праця та дії кожної людини стали світлом надії і натхненням для всіх, хто бореться за свободу.
— Знаю, що співробітники парку беруть участь у боях на передовій, а когось із хлопців-фронтовиків, котрі повернулися з війни, ви прийняли на роботу…
— Співробітники національного парку воюють на різних ділянках фронту, а хтось через тяжкі поранення вже повернувся додому. Це люди сильні духом і захоплені природою.
У національному парку, який, на щастя, територіально віддалений від зони бойових дій, четверо співробітників одягли військову форму та стали на захист держави. На жаль, один з них — Микола Ярема, який до фронту займав посаду начальника природоохоронного науково-дослідного відділення (ПНДВ), загинув, Троє продовжують воювати.
Фронтовика Василя Поповича, я взяв на роботу інспектором Остріцького ПНДВ. Військова служба Василя була періодом важких випробувань на сході, але він повернувся додому з непохитним прагненням служити своїй країні. Вирішив використовувати свої знання та досвід для допомоги парку.
Його історія — це свідчення того, що важкі воєнні випробування можуть виявитися сходженням до нових висот та служіння людям і природі.
— Ви особисто кілька разів їздили на схід, аби привезти допомогу і підбадьорити земляків…
— Коли схід України перетворився на поле бою, я не один раз організовував усе необхідне і виїжджав туди зі своїми партнерами-волонтерами, щоб особисто привезти допомогу своїм землякам та їхнім побратимам, які переживали найважчі часи.
Мої поїздки на передову не обмежувалися лише розподілом допомоги. Разом із партнерами приносили слово підтримки та надії, які є вкрай необхідними у такий тяжкий час.
Саме в ці моменти важливо висловлювати подяку і підбадьорити воїнів. Там, на фронті, вивчав потреби, допомагав вирішувати конкретні проблеми, які виникають у військових.
Вважаю, що постійна готовність допомагати та об’єднувати людей — це нині важлива місія, а волонтерська діяльність слугує ефективним інструментом у боротьбі за єдність і становлення нації.
— Майже рік тому в інтерв’ю «Голосу України» ви сказали, що на початку війни зібрали всі сили в кулак і допомагали переселенцям, чим могли. Де ці люди зараз, знайшли прихисток тут чи поїхали? Підтримуєте з ними зв’язок?
— Від самого початку війни наш колектив об’єднався, щоб допомогти переселенцям усім, чим міг. Відтак багато з цих людей стали невід’ємною частиною спільноти парку, знаходячи тут не лише прихисток, а й нову родину.
На той час, коли війна в Україні тільки почалася, національний парк став не тільки місцем відпочинку і збереження природи, а й центром допомоги для тих, хто втратив свій дім через воєнні дії. Наші працівники доклали всіх зусиль для забезпечення переселенців житлом, продуктами та необхідними речами. Дбали про них, піднімали дух, допомагали налагодити тимчасовий побут, знайти в собі сили пережити складні випробування.
Нині переселенці, якими ми опікувалися, після тривалого перебування в НПП «Синевир», повернулися у рідні краї, а частина вирушила за межі країни. З деякими з цих людей підтримуємо зв’язок.
— Незабаром 2023-й рік стане історією і ще одним великим доказом, що українці хоробро й мужньо відбивають агресію. Але з фронту повертаються солдати, котрим потрібні реабілітація, перепочинок, перезавантаження…
— 2023-й увійде в історію як період, коли Україна, попри випробування війною, продовжила свій героїчний опір агресії. Тепер, коли триває активна фаза боротьби, ми дбаємо про відновлення хлопців, які повертаються з фронту. Й одним із засобів цієї реабілітації є туризм у Карпатах.
І саме мандрівка Карпатами виявляється неоціненною можливістю для них перепочити, перезавантажити свої емоції та знову знайти себе в оточенні природи.
Інфраструктуру та сервіс для туристів осучаснюють
— Чи багато серед туристів ветеранів війни, котрі якраз і обирають Карпати для відпочинку?
— Точних даних немає, адже для багатьох із них важливо залишатися анонімними і невпізнаними. Проте, згідно зі спостереженнями, кількість відпочивальників, які обирають наш край, зросла. Зміни в потоці туристів свідчать про те, що Карпатський регіон відіграє важливу роль у забезпеченні відновлення та реабілітації військовослужбовців.
Перезавантаження і відпочинок у природному середовищі Карпат з чудовими гірськими пейзажами та цілющим повітрям можуть виявитися саме тим, що потрібно ветеранам війни.
— Безумовно, така велика природоохоронна державна установа, як Національний природний парк «Синевир», має, попри війну та пов’язані з нею негаразди, дбати про порядок на своїх територіях: оновлювати, переобладнувати, примножувати наявні туристично-рекреаційні об’єкти та зводити щось нове…
— Наша природоохоронна установа, попри агресію та пов’язані з нею труднощі, продовжує дбати про порядок і розвиток своїх територій.
Однією з головних місій парку є підтримка та розширення туристично-рекреаційних можливостей. Адміністрація взяла на себе завдання оновити і модернізувати існуючі об’єкти. Інфраструктура та сервіс для туристів покращуються, стаючи доступнішими і комфортнішими.
«Синевир» не обмежується лише оновленням існуючих об’єктів, а й активно займається будівництвом нових. Йдеться, зокрема, про прокладання нових стежок і маршрутів, створення оглядових (а не видовищних!) майданчиків і також навчальних центрів, які пропагують екологічну свідомість.
Нещодавно в парку завершено роботи з відновлення і збереження природних ландшафтів, зокрема лісів та водойм. Повністю відновлено пішохідну (під’їзну) дорогу до Синевиру — найбільшого озера природного походження в Українських Карпатах. Провели благоустрій території біля оглядового майданчика та навколо самого озера. Це — важливий етап у збереженні природної краси і створенні зони для відпочинку та насолоди природою. Прагнемо створити гармонійне середовище, яке задовольнятиме потреби туристів, не порушуючи екосистему.
Також цього року завершили будівництво нового Вільшанського природоохоронного науково-дослідного відділення. Усі роботи профінансовані за рахунок коштів, виділених зі спеціального фонду парку.
Сподіваюся, що це не лише покращить естетичний вигляд території, а й сприятиме екологічній стійкості регіону.
Під час воєнних турбулентностей парк залишається важливим символом стійкості, природної краси і туристичного потенціалу. Його приклад свідчить: навіть у найтяжчі часи можна знайти сили для збереження природи і нашої національної спадщини.
…І тепло в домівках краян
— Миколо Юрійовичу, забезпечення дровами мешканців сіл, на землях яких розташовується «Синевир», щороку не втрачає гостроти. Які справи нині?
— Скажу відверто: в серці Карпат, де розташований національний парк «Синевир», тисячі місцевих мешканців знають, що адміністрація прагне й допомагає людям, чим може. А забезпечення дровами — справа першочергова. Бо це тепло взимку в домівках. Це здоров’я і комфорт. Тому щороку восени, перед настанням холодів, парк організовує постачання дров для тисяч родин. Це важливо, бо ця ініціатива дозволяє мешканцям навколишніх сіл провести зиму в теплі. Зауважу, що на території населених пунктів, навколо яких простягаються ліси парку, відсутній природний газ. Постачаємо дрова організовано й систематично, адже під час весняного та літнього періодів накопичується нова партія деревини для підготовки до наступної зими.
Нині, в умовах, коли війна та економічні труднощі даються взнаки, ми повністю забезпечили населення паливними дровами. Наші зусилля спрямовані не лише на збереження природи, а й на турботу про кожну людину, яка мешкає на землях навколо парку.
— Парк — це не тільки місце для відпочинку та наукових досліджень, тут піклуються про охорону та збереження тваринного світу…
— Так. Національний природний парк «Синевир» — особливий світ, де кожен живий організм — від найменшої комахи до величезного бурих ведведів — має своє значення та роль в екосистемі.
Однією з природних перлин парку є притулки для бурих ведмедів і хижих птахів. Тут вони знаходять безпечне місце для відновлення та відпочинку, а також отримують необхідну підтримку від доглядачів і ветеринарів. Ці фахівці забезпечують такі умови, які найбільш близькі до дикої природи. Клишоногі отримують відповідну дієту, медичний догляд і можливість вільно переміщуватися в безпечному для них середовищі.
Парк приділяє особливу увагу також хижим птахам, які є важливою ланкою у регулюванні популяцій та збереженні різноманіття екосистеми. Є спеціалізовані вольєри та зони для життя птахів, що потребують допомоги чи реабілітації. Тут проводиться наукова та медична робота для вивчення і захисту цих видів.
Ми постійно розширюємо свої можливості для збереження та реабілітації тварин. Зокрема, планується розвиток простору для бурого ведмедя, а саме: розширення природної території, благоустрій локації, будівництво Інформаційного центру з відповідними приміщеннями для службового персоналу тощо. Сподіваюся, що в наступному році розпочнемо реалізовувати ці проєкти.
— Чи не перервала війна контакти «Синевиру» із зарубіжними науковими установами?
— Один із пріоритетів нацпарку — збереження природних територій та водних ресурсів. Ми активно сприяємо обміну даними та інформацією з іншими парками і організаціями для покращення системи моніторингу й збереження біорізноманіття в умовах воєнного конфлікту.
Національний парк успішно функціонує завдяки не лише зусиллям фахівців і внутрішнім ресурсам, а й міжнародному співробітництву з науковими установами з усього світу.
Перед початком війни активно співпрацювали із закордонними науковими установами та організаціями щодо обміну досвідом із природозбереження. Це включало обмін дослідженнями, участь у спільних проектах, ініціативи з охорони рідкісних видів та екосистем, а також взаємні поїздки.
З початком війни виникли серйозні труднощі в підтриманні цих зв’язків. Обмежені можливості переміщення, фінансові виклики та загальний стрес в країні частково стали
на заваді звичній роботі парку і його міжнародним ініціативам.
Попри труднощі адміністрація продовжує таку співпрацю. Проводимо віртуальні конференції, онлайн-дискусії та підтримуємо спільні проєкти, щоб забезпечити тяглість обміну ідеями і ресурсами. Сьогодні співпрацюємо з такими зарубіжними установами, як Франкфуртське зоологічне товариство (FZS) та Союз охорони природи Німеччини (NABU), польський ландшафтний парк «Пуща Ромінська»… Визнаємо важливість міжнародної співпраці для збереження природи та розвитку наукових досліджень. Тому
зусилля національного парку спрямовані на подолання викликів і відновлення повноцінної співпраці в майбутньому.
— Чи не заважають виконанню депутатських обов’язків труднощі воєнного часу?
— Під час війни, коли кожен день приносить нові виклики та труднощі, особливо важко вести роботу національного природного парку. Намагаюся якнайефективніше утримувати його функціонування в цих умовах, але водночас виконую свої депутатські обов’язки, прагну зробити максимум для підтримки виборців, громади і розвитку регіону.
Поєднання ролі директора природного парку і депутата вимагає багато зусиль і часу. Постійно беру участь у засіданнях сесій та комісій обласної ради, активно працюю зі своїми виборцями, вислуховую їхні проблеми і потреби, намагаюся забезпечити максимальну підтримку та допомогу для тих, хто її потребує. За умов війни це завдання стає ще складнішим. Проте я вірю у майбутнє своєї землі та продовжую працювати, аби бути корисним для громади.
Розмовляв Василь НИТКА.
Хустський район
Закарпатської області.