Гриби — це не просто організми, це тихі архітектори й деструктори, що пронизують усі сфери життя лісу. Унікальний світ їхнього існування відкривається в Національному природному парку «Синевир», де вони розгортають свої життєві драми в найрізноманітніших умовах, обираючи шлях живлення, що визначає їхню долю. Вони постають перед нами або як ксилотрофи (майстри розкладу, деструктори деревини), або як безкомпромісні паразити, що живуть за рахунок життєвих соків своїх господарів – дерев.
На відміну від агресивних загарбників, сапротрофи — це лісові санітари. Вони не зазіхають на здорову, неушкоджену деревину, але їхня присутність на мертвій органіці, як-от Schizophyllum чи Trametes, є безмовною картою розподілу мертвої деревної маси. Це мовчазні індикатори, що сигналізують про екологічну рівновагу і ризики, пов’язані з розкладом.
Часто на одному дереві розгортається справжнє мікологічне співтовариство, де різні види ведуть безперервну, але необхідну конкуренцію за ресурси. Деревина, що віджила свій вік, стає місцем для послідовної низки грибів, кожен з яких спеціалізується на певній фазі гниття, забезпечуючи кругообіг поживних речовин.
Гриби-паразити — це тіньова армія природи, що живиться коштом інших живих істот. Їхній міцелій, мов невидима мережа, вражає рослини (трутовики, сажкові, ріжки, борошнисторосяні гриби), тварин і навіть людину. Вони можуть спричиняти значну шкоду, але, за іронією долі, деякі їхні види стали інструментом у боротьбі зі шкідниками або ж джерелом цінних ліків, що підкреслює їхню подвійну роль у системі природи.
Особливо монументально виглядають трутовики. Їхні плодові тіла міцно прикріплюються до стовбура, наче бронзові щити, а їхній міцелій, пронизуючи деревину, чинить невпинну руйнацію зсередини.
Територія НПП «Синевир» стала полігоном для ґрунтовних наукових досліджень. Співробітники парку, спільно з провідним науковцем-мікологом, доктором біологічних наук Миколою Придюком (Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України), детально вивчили це мікологічне розмаїття. Було ідентифіковано та досліджено 75 видів грибів-паразитів і сапротрофів. Науковці фіксували біотопи їхнього зростання, частоту трапляння і, що важливо, їхній созологічний статус (статус охорони). За результатами цих досліджень, найбільш домінуючою і поширеною групою виявилися саме сапротрофні гриби.
На додачу до руйнівників і санітарів, у лісі існують гриби-симбіонти. Це переважно відомі нам шапкові гриби, що укладають з деревами взаємовигідний союз співжиття. Вони щедро забезпечують деревину необхідною водою, отримуючи натомість клітковину. Це гармонійний приклад того, як гриби не лише забирають, але й віддають, формуючи фундамент життєстійкості лісового масиву.
Отже, гриби, які оселилися на деревах, є незамінними гравцями у великій екосистемі парку. Вони не лише керують розкладом деревини та кругообігом поживних речовин, але й відкривають нам світ із подвійним значенням: від загрози для лісових насаджень до неоціненних ресурсів у кулінарії та медицині. Вони — мовчазна, але всемогутня сила лісових масивів НПП «Синевир».
