Хто тут живе
"Синевир" – чудове місце для природного проживання багатьох диких тварин, типових для Карпат. Із ссавців тут поширені бурий ведмідь, вовк, дикий кабан, рись, куниця лісова, видра, борсук, горностай. Досить часто зустрічаються олень, козуля, білка та інші. Багатий видовий склад орнітофауни. У смерекових лісах та криволіссі гніздяться глухар, рябчик, канюк, пугач, довгохвоста сова, різні види дятлів, біловолий дрізд тощо. На торф’яні болота іноді залітають білий і чорний лелеки, а на озеро Синевир – дикі качки.
Клас земноводних у парку представлений саламандрою плямистою, тритонами карпатським та альпійським, жабою трав’яною, ропухою звичайною. З плазунів зустрічаються гадюка звичайна, ящірки прудка і живородяча.
У гірських потоках водяться струмкова форель, харіус та гольян. У Синевирі сформувалася особлива озерна форма форелі.
Загальна чисельність фауни – 1725 видів, із них хребетних – 239.
За кількісним складом серед хребетних тварин Національного природного парку "Синевир" є представники таких класів: круглоротих – 1 вид, кісткових риб – 20 видів, земноводних – 12 видів, плазунів – 7 видів, птахів – 140 видів, ссавців – 60 видів.
До Червоної книги України внесено 92 види тварин, що водяться на території парку. До міжнародних переліків дикої фауни внесено:
Європейський червоний список – 19 видів, Міжнародний союз охорони природи – 42 види, Бернська конвенція – 196 видів, Боннська конвенція – 58 видів, Вашингтонська конвенція – 27 видів.
Лелека чорний (Ciconia nigra) – вид птахів з роду лелеки, родини лелекових. Занесений до Червоної книги України. Оперення у дорослого птаха переважно чорне з зеленим і пурпуровим металічним полиском. Лише нижня частина грудей і черево білі. Дзьоб, ноги, горло, гола шкіра довкола ока і вуздечка – яскраво-червоного забарвлення. Проживає на території Національного природного парку "Синевир", надає перевагу старим глухим лісам поблизу водойм і боліт, також зустрічається в межах озера Синевир, але є нечисленним.
Вовк (Canis lupus L.) — хижий ссавець з роду пес (Canis) родини псових (Canidae), що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди основною здобиччю вовків є копитні тварини. Забарвлення та розміри вовків піддаються сильній індивідуальній та географічній мінливості. Вовкам притаманний родинний спосіб життя, живуть зграями. Пари у них утворюються на невизначено довгий строк, практично на все життя. Природних ворогів не має, гине від старості. Поширений на всій території парку.
Ведмідь бурий (Ursus arctos Linnaeus, 1758) – найбільший хижак нашої фауни. Довжина тіла 150-250 см, хвоста – 7-8 см, висота в холці – 90-125 см, маса – 120-250 кг, занесений до Червоної Книги України (2009).
Як всеїдний хижак, ведмідь схильний до рослинної їжі, має відносно довгий кишківник, що майже у 7,7 раза перевищує довжину тіла. Частка рослинної їжі у річному раціоні становить 60-75%, залежно від її наявності та сезону. У складі рослинних кормів близько 100 видів рослин: соковиті трави і їх коріння, овес, пшениця, ячмінь, кукурудза, кора молодих дерев смереки і ялиці, горіхи ліщини, бука, плоди дикої груші, яблука, горобина, калина, шипшина, ягоди малини, ожини, чорниці і брусниці, а також гриби. З тваринної їжі ведмідь споживає усе, від різноманітних безхребетних (мурахи, оси, бджоли, дощові черв’яки, м’якуни) до дрібних хребетних (амфібії, рептилії, риби, птахи, дрібні ссавці) і навіть таких великих тварин, як дика свиня, козуля, олень, зрідка вівця та велика рогата худоба. Природних ворогів не має. Зустрічається на всій території парку.
Рись звичайна (Lynx lynx Linnaeus, 1758) – рід хижих ссавців з родини котових (Felidae). Рисі характеризуються тим, що їхні вуха увінчані пучком чорного волосся (китичками) і довгими вібрисами, а тіло з коротким хвостом і довгими ногами, чим і відрізняються від інших котячих. У рисі дуже характерна голова: порівняно невелика, округла і дуже виразна. Маса тіла рисі від 5 до 30 кг. Забарвлення від середньо-коричневого до золотистого і бежево-білого, іноді з темно-коричневими плямами, особливо на кінцівках. Всі види рисей мають біле хутро на грудях, череві й на внутрішньому боці ніг. Забарвлення, довжина шерсті й розмір лап можуть варіювати залежно від клімату в їх місці проживання. Зустрічається на всій території Національного природного парку "Синевир".
Олень благородний (олень звичайний, олень лісовий) (Cervus elaphus) – найпоширеніший вид оленів у світі, найбільша тварина роду оленеві (Cervidae). Довжина тіла 160-250 см, висота в холці – 120-160 см, маса – 95-250 кг. Олені їдять не менше ніж 300 видів рослин, переважно траву, листя і пагони, гриби, лишайники, тростину і солянки з болотної рослинності. У віці одного року в самців починають розвиватися роги. До осені другого року їх ріст припиняється, і молодий самець може бути прикрашений закостенілими "сірничками" або "шпильками" – рогами без відростків. У березні-квітні перші роги олень скидає, потім розвиваються нові, з відростками по одному щорічно. Живе поодиноко та в групах. Максимальна тривалість життя оленя лісового – 20 років, середня – 5-6 років. Зустрічається в національному парку на всій території.
