Вирубки лісу
Лісові ділянки сьогодні займають понад 94% площі Національного природного парку “Синевир”. Та якщо проаналізувати історію принаймні минулого століття, вони були під великою загрозою і не охоронялись належним чином.
В повоєнні роки, аж до створення Національного парку, лісові насадження інтенсивно експлуатувались. Зафіксовано, що у 1978-1990 рр. на сучасній території парку щорічно зрубували по 50-60 тис. куб. м лісу за головним користуванням та до 15 тис. куб. м – за проміжним (рубки догляду та санітарні рубки). З 1960 по 1989 рік на цій території суцільними рубками зрубано лісів на площі 4113 га.
Для порівняння: упродовж 1990-2017 років було зрубано лісу і посаджено лісових культур на площі 31 га. Адже від моменту створення парку проводяться лише санітарні рубки, за рахунок яких місцеві мешканці отримують дрова для опалення власних домівок. Окрім того, за останні 10 років, порівняно із кінцем 90-х та початком двохтисячних, на території парку значно покращилась ситуація із незаконними вирубками. Якщо в буремні 1990-ті роки вони сягали 500-650 куб. м за рік, то в останні роки обсяг незаконних рубок не перевищує 20-35 куб. м за рік.
Господарська діяльність людини
Значну загрозу біорізноманіттю становить низький рівень екологічної свідомості населення. Часто у суспільній свідомості панують думки про невичерпність природних ресурсів і безмежну здатність екосистем до нівелювання негативного впливу людської діяльності.
Водночас людина більш негативно впливає на грунтовий покрив, аніж навіть природні катастрофи. Наприклад, через постійне випасання худоби на гірських луках. І щонайгірше - спалюючи сухостій, люди насправді підпалюють субальпійські луки. І окрім втрати біорізноманіття, це ще й може призводити до нестійкості грунтів, ерозії та трансформації екосистеми не в кращу сторону.
Джипи та квадроцикли
Із розвитком туристично-рекреаційної сфери у Карпатах почастішали зовсім не традиційні види туризму. Одним з найбільш популярних сьогодні є катання на високопрохідних позашляховиках, квадроциклах чи мотоциклах.
Проте варто пам′ятати, що неконтрольоване і безсистемне використання природних територій з такою метою суворо заборонено, вже не кажучи про території природно-заповідного фонду (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ландшафтні парки, заказники тощо).
Такий вид рекреації несе негативні наслідки для навколишнього середовищв, адже спричиняє:
- шум в природних екосистемах;
- загазованість повітря;
- сприяння розвитку ерозії;
- знищення рослинного покриву і тваринного світу;
- засміченість середовища;
- пошкодження дерев і чагарників;
- знищення оселищ тварин, комах тощо.
Втручання “чужих” рослин
Наслідки поширення адвентивних рослин - тих, які “чужі” для певної території, спеціально або випадково занесені сюди, давно вийшли за межі сільськогосподарських питань та стали проблемою довкілля. Зараз вони все активніше проникають і на ділянки природно-заповідного фонду, внаслідок чого змінюється місцева флора.
На території парку «Синевир» таких рослин є 104 види і це становить 11,67% його флористичного багатства. Такий показник є досить високим для заповідної території.
Найбільшу загрозу для природних рослинних угруповань, особливо на території об’єктів природно-заповідного фонду, становлять інвазійні види рослин. Вони мають високу здатність до експансії та загрожують флорі і фауні, спричиняючи загибель місцевих видів. У парку “Синевир” зафіксовано 11 видів інвазивних рослин, втім поки поширення більшості з них має обмежений характер.
Такі види, як щириця звичайна (Amaranthus retrofl exus L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), Горець японський або далекосхідна гречка японська (Reynoutria japonica Houtt.), ростуть здебільшого при дорогах.
Види Череда листяна (Bidens frondosa L.) та Галінсога дрібноквіткова або незбутниця (Galinsoga parvifl ora Cav.) – звичайні городні бур’яни. Подекуди зустрічається також розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parvifl ora DC.), злинка однорічна (Phalacroloma annuum (L.) Dumort.), Робінія звичайна (Robinia pseudoacaia L.) та Верба ламка (Salix fragilis L.).
Негативний вплив інвазійних видів виявляється у тому, що вони споживають багато вологи та поживних речовин, затінюють місцезростання природних видів рослин, пригнічуючи поновлення підросту трав’янистих і деревних рослин, збіднюють ґрунт, спричинюють його ерозію, негативно впливають на рослини, що ростуть поряд.
Наприклад, розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parvifl ora) витісняє аборигенний вид - розрив-траву звичайну (I. noli-tangere L.) та пригнічуєі яглицю звичайну (Aegopodium podagraria L.), а вид злинка однорічна (Phalacroloma annuum) може стати домінантом у лучних рослинних угрупованнях.
Глобальне потепління, шкідники і хвороби
Також ліс, особливо хвойний, страждає від потепління. Оскільки ялина має поверхневу кореневу систему, пониження ґрунтових вод та відсутність опадів призводить до всихання.
Окрім того, значною загрозою для лісових насаджень є поширення стовбурних шкідників та хвороб лісу. На окремих площах може траплятись значна частина дерев, що піддалися вітровалам та сніголомам, мають грибкові захворювання кореневими та стовбурними гнилями. Поодинокі дерева ялиці білої уражені раком.
