Вивірка – це білка! Причому слово вивірка старше за походженням. Трапляється ще в літописних текстах. Вважається, що тваринку назвали вивіркою тому, що вона вертка (корінь ver означав «гнути», «вивертати»).
А от назва «білка» закріпилась набагато пізніше, витіснивши «вивірку» з активного вжитку. Власне, з’ясувати походження «білки» точно не вдається.
За однією з версій, слово білка пов’язане з торгівлею. Оскільки хутро білок було надто цінним, то за нього платили спеціальну монету – білу.
За іншою ж версією, слово білка походить від особливого різновиду цих тваринок, які були білого кольору. Їхнє хутро було одним з найдорожчих.
Така тварина як білка звичайна (Sciurus vulgaris) або вивірка, наче створена для того, щоб прикрашати нашу природу: чи це дрімучий ліс, міський парк чи навіть національний парк. Так сьогодні наші співробітники мали змогу спостерігати за цією рудою красунею.
Роль білок в екосистемі НПП «Синевир» без сумніву – неоціненна. Ці симпатичні працьовиті звірята підтримують існування лісів, сприяють їх розростанню і зберігають їх видове різноманіття. Не дарма їх називають лісовими садівниками. Білки так само важливі для дерев, як бджоли для квітів.
Знайшовши горішок, білка не обов’язково тут же його з’їсть. Вона може вирити в землі ямку, заховати туди горішок і ще прикрити його листям. Так білки готуються до зими, роблячи запаси.
Але часто «господиня запасів» сама забуває, де що лежить. Забуті горішки залишаються в землі, і коли приходить весна, вони проростають і з часом перетворюються в дерева (горіх, каштан, сосна, дуб) або інші рослини. Щиро сподіваємось, що наша красуня свої запаси не розгубила!)
